У Луцьку археологи розкопали поселення доби енеоліту

Експедиція ДП «Волинські старожитності» завершила дослідження на багатошаровому поселенні доби енеоліту, бронзи, ранньозалізного віку, давньоруського та пізньосередньовічного періоду у Луцьку на вулиці Зарічній, де колись розташовувалося село Черчиці.

Поселення виявили під час проведення наукової археологічної експертизи на ділянці, відведеній під забудову, в науковій літературі інформація про нього не зустрічалася.

Ділянка, відведена під забудову, займає межу багатошарового поселення, тому було закладено невеликий розкоп (розмірами 8х6 м) у її південно-східній частині.
У ході проведення досліджень виявлено одну споруду давньоруського часу ХІІ - першої половини ХІІІ століть, колекцію фрагментів кераміки пізньої бронзи - раннього залізного віку (зокрема розвали посуду лужицької культури), давньоруського часу та пізнього середньовіччя.
Багатошарове поселення, запевняють археологи, є перспективним для подальших досліджень.

 Довідка.
Село Черчиці вже в епоху середньовіччя відоме за джерелами як приміський посад Луцька. До складу міста приєднане у 1959 році. На території сучасних Черчиць зберігся горб із назвою Чернець серед боліт річки Омелянівки, на якому були церква Преображення Господнього і Спасопреображенський монастир. Оскільки назви горба і села пов'язані зі словом «чернець», то можна припустити, що монастир виник раніше, ніж село, на початку XV ст. Спочатку він був чоловічим, а з 1617 року - жіночим. З часом втратив підтримку та майно й занепав. У 1787 році на місці монастиря була збудована нова дерев'яна Преображенська церква, що проіснувала до 1980-х років. На місці храму залишався невеликий пустир, біля нього - старовинний цвинтар. Як залишки цвинтаря донедавна зберігалася цегляна гробниця, в якій були поховані в 1842 році дружина і син архітектора Максимова, а також був пагорбок від поховання 1894 року дружини генерал-лейтенанта Саннікова.