Замість 16 районів на Волині можуть створити п’ять повітів

Адміністративно-територіальна реформа в Україні назріла давно. І політики, і активна громадськість добре розуміють її потрібність, але жодна зі сторін не наважується зробити рішучий крок у цьому напрямку. Влада, зважаючи на політичну нестабільність, боїться сколихнути населення територіальними змінами, а українці, як свідчить досвід 2005 року, до кінця не розуміють доцільності реформи.

Пам’ятається, як шість років тому волиняни були налякані запропонованою Романом Безсмертним реформою, за якою Волинь начебто мала б приєднатися до Львівщини, а отже, втратила би свою самобутність. Науковець і начальник обласного управління Головдержслужби Валентин МАЛИНОВСЬКИЙ розвіяв міфи про об’єднання областей і розповів про свій варіант територіальної реформи. Нещодавно він видав монографію «Територіальна організація влади України: концептуальні засади трансформації». Тож якою може бути область після адмінреформи, Валентин Малиновський поділився з «Відомостями».

На фото: начальник обласного управління Головдержслужби Валентин Малиновський 

— Нинішній територіальний устрій не є досконалим, він склався ще в минулому столітті й остаточного вигляду набув у кінці 60-х років. Коли ж Україна стала незалежною, то система територій, яка діяла за радянських часів і була більш-менш оптимальною, перестала відповідати вимогам часу. Україна — одна з небагатьох країн у Європі, яка не привела свого територіального устрою у відповідність до реалій сьогодення. Ми кажемо, що хочемо до Європи, але в ЄС існує спеціальна система NUTS, яка вимагає від країн, що бажають стати членами європейської спільноти, відповідного рівня адмінтериторіального устрою. Щоб не було дисбалансу, викладені параметри для регіонів. Європейці активно впроваджують цю політику. За цими вимогами регіон повинен мати населення від 800 тисяч до трьох мільйонів осіб. І за ними будують свій територіальний поділ країни Європи. Польща, Швеція, Словаччина пройшли цей шлях, бо по-іншому їм би ніхто не відчинив двері в Європу. Польща взагалі є однією з кращих країн, які провели адмінреформу, та має від цього позитивні результати.

Валентин Малиновський каже, що реформа йде вже давно, зважаючи на створення шкільних і госпітальних округів, які абсолютно не збігаються з межами районів.

— На Волині є райони, які не відіграють ніякої ролі, в яких немає жодного підприємства чи установи. Наприклад, у Шацькому районі нуль організацій та установ, у Турійському — одна державна установа та три організації, в Луцькому — два державних органи, одне підприємство. Під державними органами я маю на увазі податкову, військкомати, МРЕВ, пошту тощо. Та найбільші проблеми у нас на базовому рівні, тобто на рівні сільських і селищних рад. На Волині ще благополучна ситуація, а от на сході України, в центральній частині є такі села, які існують лише на карті, не маючи жителів, — каже науковець.

За статистичними даними, депопуляція населення страшна: на одного міського жителя помирає три сільських. Сільські ради сьогодні є недієздатними, в них немає інфраструктури, немає бюджету, фактично всі існують за рахунок дотацій. Відповідно, вони не виконують повноцінно ролі органів місцевого самоврядування. Так побудована бюджетна система України, тож, за великим рахунком, у селах немає з кого збирати податки. Тому реформу й справді треба почати з базового рівня — сільських, селищних рад і районів. Але до вирішення проблеми треба підходити комплексно: реформувати не тільки територію, а й бюджетну та податкову системи.

Реформа пана Малиновського передбачає таке: наразі в Україні є 11518 сільських, селищних і міських рад, але, згідно з проектом науковця, їх має бути всього 1400, а називатися вони повинні «громадами», наприклад, громада села такого-то, громада міста Луцька, так, як це було за часів Грушевського. Далі. В Україні є 490 районів, із яких пропонується створити 136 повітів. «Район» — це назва запозичена, каже науковець, вона штучна, радянська. Замість 27 областей може бути така ж кількість земель із поверненням історичних назв — Буковина, Галичина, Слобожанщина, Таврія тощо.

Щодо Волині, то за проектом із 412 сільських, селищних і міських рад було б доцільно створити 49 громад. Центром громади обирається той населений пункт, який уже має якусь базу, інфраструктуру. Фактично це всі теперішні та колишні районні центри.

— Візьмемо, наприклад, Ківерцівський район: залишаться ківерцівська громада, оликівська, уманська та тростянецька. Або ж Локачинський район — фактично буде три громади: локачинська, затурцівська та привітненська. Суть цих змін у наданні якісних і швидких послуг населенню. В першу чергу медичних, доїзду до школи та пожежної охорони. Тобто з центру громади ці служби повинні доїхати до людей у межах 15-20 хвилин, це європейські стандарти. Проте почати адміністративну реформу треба з доріг, бо поки їх не буде, ніяких послуг не надаватимуть. Поляки з цього почали, і нам треба взяти з них приклад. У Луцьку, в обласному центрі, є дороги, якими карета «швидкої» не може проїхати.

Ще один плюс реформи. Жодна з сільських рад не може виходити на прямі відносини з Києвом. Спочатку обласний бюджет, районний, а тоді сільський. На думку Валентина Малиновського, такого не повинно бути, а в Україні ця «матрьошка» й досі діє.

— Замість 16 районів на Волині пропоную створити п’ять повітів — Луцький, Володимир-Волинський, Ковельський, Любомльський і Камінь-Каширський, а це п’ять адміністрацій і економія коштів на держслужбовцях. Відповідно, зміняться й назви лікарень: уже буде не районна лікарня, а повітова, те ж саме і з адміністраціями.

На запитання, чи може пройти подібна реформа безболісно для населення, пан Малиновський відповів, що ображених буде багато, адже кожна реформа, яка проходила у Польщі, супроводжувалася невдоволенням і суперечками в суспільстві.

— Оптимальний період для проведення адмінреформи — до наступних виборів, до 2015 року. Якщо цього не станеться, то ми втратимо ще п’ять років. Сільські голови, з якими я особисто спілкуюся, кажуть, що готові до реформ. Вважаю, супротив буде мінімальним, потрібна лише злагоджена робота Президента, Прем’єра та парламенту. Реформу можна було б втілити після Помаранчевої революції, тоді рейтинги Ющенка зашкалювали, довіра населення була колосальною, а це головна умова такої реформи.

Проблему територіального устрою Валентин Малиновський вивчає вже більше десяти років, його монографія розіслана по бібліотеках України, проте це не означає, що політики візьмуть її на озброєння. Вже в кінці нашої розмови пан Малиновський неохоче, проте розповів, що губернатор Борис Клімчук йому натякнув про те, що примірник монографії є в Адміністрації Президента. Тож шанси того, що до волинського науковця прислухаються, хай невеликі, проте є.