Мешканцям Вересневого доведеться прокладати водопровід і каналізацію самотужки

Напередодні останніх місцевих виборів проблеми вересневців набули нового розмаху. Як відомо, цей район Луцька страждає від відсутності водопостачання та цивілізованої каналізації. На початку року з горем навпіл міська влада таки проклала там водопровід. Однак одразу виникло інше питання: хто та за чиї кошти проведе його розгалуження до решти вулиць, яких налічується більше десятка.

На цьому етапі проблема знову зависла в повітрі.

У «Луцькводоканалі» кажуть: якщо навіть водопровід і буде підключений до кожної оселі, вода все одно ним не йтиме, бо без збудованої каналізаційної системи — це марна робота. Все б нічого, якби жителів Вересневого не збили з пантелику грошовими затратами лише на виготовлення проекту каналізації. Таке паперове щастя, як повідомили в проектно-дослідному інституті, коштує 120 тисяч гривень, а загалом будівництво влетить у чималу копійку — орієнтовно 50 мільйонів гривень. Суми, як на пересічного лучанина, космічні, а міські чиновники навідріз відмовляються допомогти.

Мешканець Вересневого Юрій Вільчинський розповів, що в кінці березня люди написали звернення до міського голови. Невдовзі були зібрані збори, на яких страждальці мали розмову з заступником мера Ларисою Соколовською. Чиновниця, за словами пана Юрія, конкретної відповіді не дала та зауважила, що проект і будівництво каналізації — це не проблема міської влади.

Це підтвердила й жителька багатостраждального району Лідія Бовтун.

— Мабуть, гірше, як у нас, ніде в Луцьку не живуть. То ще Вишків колись був такий занедбаний, але Шиба таки допоміг. Тепер там люди і з водою, і з каналізацією, і з дорогами. Нас у міській раді тільки футболять: то грошей нема, то часу. Єдине, чим «помагають», так це міняють назви вулиць.

Управління капітального будівництва розглядало звернення депутата міської ради Наталії Бунди з цього приводу, одначе чіткої відповіді й там не вдалось отримати. Мовляв, коштів на виготовлення проекту та прокладання водопроводу на кожній прилеглій до Довженка вулиці немає.

У поле зору «Відомостей» потрапив лист — остання відповідь із міськради, завізована мером Миколою Романюком. У ньому чорним по білому написано: пропонуємо створювати вуличні кооперативи та будувати водогони власним коштом.

За великим рахунком, вересневцям байдуже: буде у них кооператив чи ні. Головне, щоб вони жили в цивілізованих умовах. Але червоною ниткою в усіх зверненнях проходить фраза «спільно з міською владою».

Жильці розпочали збір коштів на виготовлення проекту, проте вже навіть на початковому етапі очевидно, що їх бракуватиме, бо 20 гривень, зібраних із кожної оселі, навряд чи вистачить. Але люди діють командою, кажуть, що гроші все одно збиратимуть і проситимуть владу докласти ту суму, якої забракне. Якщо й цього разу, наголошує Лідія Бовтун, вересневців проігнорують, вони з цілою папкою чиновницьких відписок підуть до обласної влади.

— Ми вже давно до Клімчука пішли б, але ж не можемо перескочити луцьку владу. Довго чекали, тож почекаємо ще трохи. Візьмемо висновки санстанції про те, яку воду п’ємо, відповіді з міської ради про відмову від будівництва водогонів на прилеглих вулицях, а також документи на каналізацію та фотографії затоплених погребів, а тоді підемо, — каже активіст Вересневого Вільчинський.

Однак проблеми окраїнних територій Луцька тягнуться не один десяток років, Вересневе - не виняток. А 200-мільйонний борг міста перед банками навряд чи скоро їх вирішить. «Відомості» все ж поцікавилися у міських чиновників, як бути вересневцям далі. Заступниця міського голови Лариса Соколовська каже, що вихід один — збирати кошти, створювати вуличні кооперативи та прокладати водопровід самостійно.

— Вересневе, як на мене, не є таким уже багатостраждальним районом. Якщо навіть спробувати визначити комфортні та некомфортні райони в місті, то в кожному знайдуться свої плюси і мінуси. Візьміть хоча б будівлі 60-х років або ж «хрущовські» кухні, в яких хороша господиня не має де розвернутися, — хіба це не багатостраждально? Аби лише були кошти — завжди знайдеться, куди їх вкладати та що реконструювати. Щодо окраїн міста, то Вересневе — не єдиний район, де відсутні водопровід, каналізація та нормальні дороги. Наприклад, вулиця Марії Заньковецької. Там є кілька підприємств, до яких постійно їздять великогабаритні машини, люди від цього теж потерпають.

Щодо Вересневого, то центральний водопровід побудований, людям зараз треба дружно зібратися та прокласти розгалуження. Під час нашої зустрічі вони повідомили, що як виняток готові прокласти труби до власних осель. Якийсь парадокс виходить. Це приватні будинки, то нічого торгуватися та чекати. Каналізація поки — лише перспектива, та й то не сьогоднішня. Є вигрібні ями, які «Луцькспецкомунтранс» викачує. Так живуть не лише на Вересневому, я особисто так роблю. Тому для жителів цього мікрорайону моя порада: збирати кошти та будувати відгалуження від центральної вулиці Довженка.

Проте є ще один факт. Як відомо, Гнідавський цукровий завод, який розташований на території Вересневого, як потужний промисловий об’єкт належить до Луцького району, тоді як територія поселення — проблема міської влади. Проте, за словами пані Соколовської, навіть якби завод і сплачував податки до міської казни, він все одно не займався би благоустроєм Вересневого. Передусім через те, що це приватне підприємство, а власники таких украй рідко переймаються проблемами мешканців прилеглих територій.