Лучанка навчилася приборкувати вогонь

Мистецтво танцю не лишає байдужим нікого. А коли мова йде про танець із вогнем, то й поготів. Лучанка Анна Верезей (Аня Lotos) своїми тендітними руками з легкістю підкорює полум’я, граційними рухами надає йому нового життя, зливається з ним в єдине ціле. Вона — дівчинка вогню, яка створює неповторні та захоплюючі фаєр-шоу.

Вогняне шоу — це мистецтво, яке полягає в виконанні різноманітних трюків із вогнем. Хтось виробляє різні викрутаси з вогняними кубами, хтось — із палаючими з обох кінців палицями, віялами, факелами. Інструмент, із яким працює Аня, називається пой — це ланцюг, на кінці якого прикріплений палаючий важок. Дівчина бере у руки два пої та починає швидко ними крутити, вимальовуючи вогнем різні фігури. Якщо придивитися, то забава схожа на жонглювання булавами в художній гімнастиці. Спочатку здається, ніби фаєрщики виконують набір хаотичних рухів, але насправді — це низка добре відпрацьованих елементів.

Із вогнем наша героїня заприятелювала менше року тому.

— Минулого літа я поїхала до друзів у Харків. Один із них цим мистецтвом займався вже давно і я теж хотіла цьому навчитися. Та ніяк не знаходила можливості. Якось у черговий раз прийшла на виступ друга. Поки він виступав, я й узяла до рук його тренувальні пої, — пригадує Аня. — Спробувала їх крутити, та в мене нічого не виходило. Одна з фаєрщиць узялася мені допомогти, та це не врятувало ситуації. Крутити мені не вдавалося, я постійно себе лупцювала цими поями.

Побачивши бажання Ані чогось навчитися, друг вирішив їй допомогти. Він брав її руки у свої, і разом вони виводили найпростіші елементи. А за кілька разів хлопець відпустив свої руки — й Аня непомітно для себе почала крутити самостійно.

Коли дівчина повернулася до Луцька, то дуже хотіла показати рідним, чого навчилася. Проте була одна перепона — на той момент поїв вона не мала, та вихід із цієї ситуації таки зуміла знайти.

— Аби показати своє вміння мамі, я зав’язала на рушниках вузли та почала крутити ними, — ділиться фаєрщиця. — І тут, що дуже важливо, мама зуміла уявити, ніби я виступаю з вогнем. Вона мені сказала: «Так, Аню, займайся цим! Я в тебе вірю!». Саме завдяки цій вірі та підтримці я почала розвиватися в цьому напрямку.

Аня всією душею прагнула навчитися приборкувати вогонь, і цьому сприяло все. Згодом знайшовся і вчитель, який узявся вдосконалювати вміння лучанки. Ним став фаєрщик із Києва Антон. Він і подарував Анні її перші пої.
На початках, звичайно, не обходилося без синців, адже поями при будь-якій необережності дуже легко вдарити себе. Коли запитала в Ані, чи не обпікалася вона, думала, що почую довгу історію. А виявилося, що дівчина лише одного разу попекла собі руку. Та й це, каже, точно мало статися, щоб вона усвідомила, з чим працює. Володарка вогню розповідає, що не завжди всі елементи шоу їй вдавалися легко, деякі доводилося відпрацьовувати і по п’ять годин.

Коли вже трохи «набила руку», Аня Lotos стала учасницею та співзасновницею театру вогню в Луцьку. Проте згодом вирішила, що для неї буде краще працювати з вогнем самотужки. Хоча тепер допомагає освоювати це мистецтво ще двом людям.

Іноді Аня бере пої та ввечері виходить на Театральний майдан, аби дарувати людям тепло вогню. Вже кілька разів її запрошували в нічні клуби Луцька, а також на різні корпоративні вечірки та свята.

— Для мене фаєр-шоу — це танець із вогнем, танець душі, емоцій. Раніше я писала пісні та музику, через це проявляла свою творчість. А зараз я говорю мовою рухів і вогню: мені болить, я щаслива, я закохана, я ненавиджу, — каже Анна. — Мені часто кажуть, що коли я кручу, то в мені наче іскорка запалюється. Для мене це ніби якийсь ритуал, що допомагає вивільнитися, очиститися. Якось у мене була депресія, та коли я вийшла в центр міста й почала крутити пої, все ніби рукою зняло. На душі стало легко.

В планах у Ані й надалі розвивати себе в цьому напрямку. Для неї вогонь — це не просто забава, а життя.

— Мені казали, що моє заняття несерйозне й може бути лише хобі. Проте я подумала, що несерйозними можуть бути і футбол, і покер, і більярд, і письменництво, і що завгодно. Та люди цим займаються. Тож, можливо, я й божевільна, проте хотіла б і надалі цим займатися, — ділиться дівчина. — Мені навіть запропонували створити студію для навчання фаєру. Звичайно, дуже б цього хотілося.