Депутата міськради звинувачують у привласненні спортивного майданчика

Ментальна звичка українців «прийти на все готове» спрацьовує безвідмовно. І часто через неї на рівному місці, а в цьому конкретному випадку — на рівному майданчику, розгораються конфлікти. Нещодавно викладачі та студенти коледжу технологій та бізнесу пожалілися міській владі Луцька, що депутат Микола Дендіберін не дозволяє їм займатися на спортивній площадці на Київському майдані, 1. Мовляв, депутат поводиться, як власник, хоча поле йому не належить.

На фото: Такий вигляд має майданчик коледжу

Почувши таку претензію, перший заступник міського голови Святослав Кравчук пообіцяв розібратися. «Міська рада передала йому в користування. Я вам гарантую на 100%, що ви будете там займатися», — запевнив посадовець скаржників. Та чи можна у цій ситуації догодити всім, спробували розібратися «Відомості».

У дворі густонаселених багатоповерхівок, в одній із яких і мешкає депутат Микола Дендіберін, — спортивний майданчик, який нині став каменем спотикання.

Оглядаю територію, як незацікавлена особа: поле зі штучним зеленим покриттям огороджене парканом, збоку — дитячий майданчик з гойдалками, гірками, у дворі чимало лавочок і столиків, насаджені молоді дерева та ялинки. Скрізь чисто, видно, що за порядком тут стежать.

— Майданчик тут і був, я ним постійно опікувався. Коли міським головою став Богдан Шиба, то запропонував збудувати нову площадку, а стару демонтувати, — розповідає Микола Дендіберін. — Розміри залишилися ті самі, хоч я дуже просив збільшити на перспективу, зробити ширшою на шість метрів — територія дозволяє. Мер, звісно, обіцяв, місцеві жильці зібрали п’ятсот підписів, але слова Богдан

Павлович не дотримав. Майданчик збудували за два тижні. Це була елементарна показуха. На відкриття приїздив Томенко, прозвітували, як усе добре вийшло.

До речі, аналогічну площадку поставили біля школи на бульварі Дружби Народів (район ДПЗ). За три роки свого існування вона практично зруйнована: сітка подерта, баскетбольні щити побиті, повсюди сміття.

Та повертаємося на Київський майдан, 1.

— При хорошому догляді покриття прослужить 10-15 років. Щороку взимку чищу сніг, буває, понад п’ятдесят разів за сезон. Техніку сюди не завезеш, тож розчищаю лопатою, віником. Після дощу вичерпую воду у відра та виношу. Все в одному — і тренер, і нянька, і прибиральник, — каже Микола Євгенович.

Діти займаються безплатно, єдина умова — виходити на поле у змінному взутті. Я звернувся до депутатів із проханням офіційно передати площадку мені на обслуговування. Вони погодилися без заперечень, — додає він.

На фото: Щит на площадці в районі ДПЗ

Дійсно, наприкінці лютого 2011 року на сесії міська рада «у зв’язку з виробничою необхідністю» вирішила «передати з балансу департаменту житлово-комунального господарства (Кубіцький І.Є.) на баланс без права оперативного управління Волинській обласній дитячій громадській організації «Студія «Тоніка» (Дендіберін М.Є.) спортивний майданчик загальною площею 100 кв. м, що на

Київському майдані, 1, у м. Луцьку, первісною вартістю 272128 грн.».

При цьому обранці лучан доручили дитячій громадській організації в особі Миколи Дендіберіна «забезпечити належне утримання даного об’єкта комунальної власності, проводити навчально-тренувальні заняття на майданчику на безоплатній основі та забезпечувати вільний доступ на майданчик мешканців мікрорайону у вихідні та святкові дні для занять оздоровчою фізичною культурою».

Вимоги виконуються, за винятком хіба що студентів комерційного коледжу, які живуть у цьому мікрорайоні.

— Приходять займатися школярі зі школи №7, обов’язково у змінному взутті та під наглядом учителя. Діти з місцевого садочка також приходять із вихователями, — каже опікун площадки. — Так, колись і студенти технікуму тут грали у футбол. Але, по-перше, зараз вони просять такий час, у який саме приходять діти. По-друге, у нашому футбольному клубі — сімдесят хлопчиків 8-12 років, їм постійно треба тренуватися. Крім того, планую набирати ще й команду дівчаток. По-третє, студенти нищать огорожу: є різниця, що дитина вдарить, а що сильний хлопець. Сітка після них порвалася, треба міняти. У них є власний зал, спортмайданчик на вулиці. Навчання у коледжі платне, невже керівництво не може нормально облаштувати спортзал і площадку? — аргументує свою позицію Микола Дендіберін.

— Депутат Дендіберін нічого не платить, бо майданчик не переданий йому в оренду, а лише на баланс, — пояснює начальник відділу управління майном міської комунальної власності Тарас Яковлев. — Рішення про передачу безстрокове, у будь-який час міськрада може його відмінити. Щодо спортплощадки в районі ДПЗ, то вона залишається на балансі департаменту ЖКГ. Поки не знайшлося таких ініціативних людей, як Микола Дендіберін, які зголосилися б утримувати її за свій рахунок.

Висновок напрошується простий: нема господаря — нема порядку. Адже насамперед господар — це не той, хто має право купити-продати, а той, хто бере на себе відповідальність. Так, міський голова Микола Романюк, звітуючи про сто днів роботи, розповів прикрий факт. Депутат Олег Чернецький перед виборами у різних мікрорайонах міста встановив двадцять дитячих майданчиків і, відповідно, подарував їх мешканцям дворів. У лютому чиновники влаштували оглядини цих місцин і виявили, що вцілілими залишилися тільки дві площадки.