Жителі вулиці Боженка погрузли у болоті та глибоких ямах

В цьому районі дорогу не латали понад півстоліття

В обласному центрі є вдосталь проблемних районів, мешканці яких, хоч і звикли жити у не зовсім цивілізованих умовах, все ж сподіваються, що й на їхній вулиці колись буде свято. Зокрема, жителі вулиці Боженка ось уже два десятки літ чекають на вуличне освітлення та людську дорогу, а її, за їхніми словами, не латали ще з повоєнних часів.

Дорослим і дітям важко дістатися додому, особливо у вечірню пору, бо немає ліхтарів, а дорога вся в ямкових впадинах. Навіть «швидка допомога» неохоче виїжджає на виклики у цей район. З колективними заявами жителі Боженка звертаються вже протягом трьох років, був навіть призначений відповідальний за наведення ладу в цьому районі – нинішній чільник ЖКГ Іван Кубіцький, але результатів не видно й до сьогодні.

Кореспондент «Відомостей» поспілкувалася з мешканцями проблемного району та власним взуттям виміряла глибину калюж. Висновок один — без гумових чобіт у гості не добратися.

Цей урок добре засвоїли всі мешканці вулиці Боженка. До маршрутки вони йдуть у резинових мештах, а на лавці у баби Софії перевзуваються у краще взуття. 90-річна Софія Кухаренко не заперечує щоденній «оренді» її лавки, бо ж розуміє, що за нинішніх зарплат і пенсій взуття не накупуєшся.

Мешканець Володимир Іванов розповідає, що їхня вулиця не мала асфальтового покриття з часів війни, натомість ґрунтова дорога розбита, з величезними ямами, які після дощу перетворюються у суцільне болотяне місиво. До всього ж ввечері на вулиці не горить жоден ліхтар, хоча стовпи й електромережі є — необхідно лише вкрутити лампи.

62-річна Надія Томус підтримує своїх сусідів, бо й справді не пам’ятає, коли це додому йшла асфальтом.

— Я проживаю тут з двох років і не пам’ятаю, коли на нашій вулиці була нормальна заасфальтована дорога. Кілька років тому ми самотужки зібрали кошти та засипали дорогу щебенем, але всі розуміють, що таке покриття недовговічне, і вже сьогодні ми знову грузнемо в болоті та калюжах. Як тільки погана погода, то взуваємо гумові чоботи та йдемо до траси на маршрутку. А там при дорозі перевзуваємось у краще взуття. З освітленням вулиці теж не можемо добитися толку. Стовпи стоять, лінії проведені, а підключити ліхтарі та вкрутити лампочки нам обіцяють вже років двадцять, — каже Надія Іванівна.

«Відомості» звернули увагу і на те, що на перехресті вулиць Боженка та Мамсурова немає ні світлофорів, ні пішохідних доріжок, це при тому, що рух автомобілів насичений. Жителі кажуть, що дорогу перейти важко, пенсіонери, йдучи по хліб, озираються на всі сторони, і за дітей тривожно. Мешканці до сьогодні тримають у пам’яті трагічну аварію восьмирічної давності, у якій загинуло двоє дошкільняток. Тому, крім латання дороги та освітлення, комунальникам варто було б приділити увагу дорожнім знакам і розмітці, забезпечити безпечний перехід дороги.

Протяжність проблемної частини вулиці Боженка, а це від 35-го до 81-го будинків, усього 800 метрів. Решта вулиці у більш-менш нормальному стані завдяки тому, що там похазяйнували шведи, які викупили підшипниковий завод, а для цієї території інвесторів немає, тож живуть люди, наче відірвані від цивілізації.

— Намагаємося навести лад власними силами, але для цього потрібні значні кошти, яких ми, на жаль, не в силі зібрати, — жаліється старожилка вулиці Антоніна Каращук. — Більшість мешканців — люди похилого віку, які все життя гнули спини на важких господарських роботах, а в результаті змушені сидіти вдома та чекати, хто б із молодших сусідів приніс їм буханець хліба, бо самі не в змозі дістатися до магазину через ями на дорозі. Ми власноруч розбудовували цю вулицю — прокладали дорогу, проводили газ. А останні три роки ми тільки те й робимо, що пишемо звернення до міської ради, але у відповідь отримуємо лише одні відписки.

Крім того, розповідають, що «швидка допомога» неохоче виїжджає на виклики, були випадки, коли автомобілі «швидкої» губили глушники. На дорозі доводиться маневрувати, щоб доїхати до хворого треба більше часу, але ж є випадки, коли людина не може чекати, бо під загрозою її життя.

— Складається враження, що вулицею Боженка вважають тільки ту її частину, яка йде від Львівської до кладовища по окружній, бо кошти виділяються винятково на цю територію. Але є ще приватний сектор, який заселяють живі люди, що потребують нормальних умов для пересування, — наголошує Володимир Іванов.

До рук «Відомостей» потрапила відповідь департаменту ЖКГ. Документ містить інформацію, яка суперечить реаліям. Виявляється, що на вулиці Боженка треба проводити повітряну електролінію, тоді як вона вже там є, а ремонт дорожнього покриття проводився, але через несприятливі погодні умови був припинений. У документі вказано, що у зв’язку з відсутністю повітряної лінії відновити зовнішнє освітлення у поточному році немає можливості, а в серпні минулого року ремонт доріг таки виконувався — обочини розпланували аж на шести кілометрах. Де і хто їх планував, очевидно, знає лише пан Кубіцький.

Депутат міської ради Наталія Бунда, яка опікується проблемами мешканців Боженка, каже, що чільнику комунального господарства варто було б особисто приїхати та подивитися, що електролінії проведені і великих затрат для освітлення кілометра вулиці не потрібно. У чиновницьких кабінетах на папері все вирішується просто, однак лучанам від цього жити не легше.