Поголів’я свиней на Волині зменшується

Дрібні фермери бояться кооперативів, а влада підтримує крупних виробників

Вирощування свиней для волинського селянина є традиційним, але в останні роки стало проблемним і збитковим. У добрі часи свинина в загальному виробництві м’яса становила майже 60 відсотків. Експерти кажуть, що нині Україна за поголів’ям свиней скотилася на сто років назад. Отож постало питання радикального відродження свинарства, перехід на інтенсивні технології, аби ця галузь давала конкурентоспроможну та дешеву продукцію.

У травні минулого року міністр аграрної політики Микола Присяжнюк заявив, що в державі існує дефіцит свинини. Тоді ж було визначено пріоритетні напрями реформування сільського господарства, передовсім рослинництва, свинарства та молочного скотарства.

Свинарство потребує втручання урядовців, тому що це традиційна галузь України, яка дає досить швидкий обіг коштів, зауважив аграрний міністр. Однак минуло вже більш як півроку, а для фермерів, які займаються вирощуванням свиней, життя кращим не стало. Чим сьогодні живуть волинські свиноферми, з’ясовували «Відомості».

Згідно зі статистикою, поголів’я свиней на Волині з початку 2010 року зменшилося на десять відсотків. Якщо станом на перше січня минулого року реєстрували трохи більше як 22 тисячі свиней, то під кінець року їх стало на дві тисячі менше. Зменшилась і кількість фермерських господарств — нині їх нараховують трохи більше семи сотень. Найбільше скоротили кількість поросят господарства Володимир-Волинського, Горохівського, Камінь-Каширського, Іваничівського районів. Позитивні тенденції спостерігаються у Рожищенському, Локачинському та Луцькому районах. Втім, статистика — не головне. Фермерів турбують не цифри, а вирішення наболілих проблем.

Голова ковельського господарства «Край» Віктор Лук’янчук господарює протягом п’яти років, у своєму володінні має вісім сотень свиней. При цьому фермер каже, що головною проблемою для нього є збут і занижена вартість свинини.

— Влада зацікавлена у підтримці крупнотоварних виробників. Ми не хочемо надприбутків, дайте нам можливість заробляти потрохи, але постійно. Чиновники нас не чують, а село вимирає, через п’ять років у селах взагалі не залишиться жодної ферми. З першого січня нам зробили «ведмежу послугу» — зменшили коефіцієнт переводу живої ваги свинини у тушки. Раніше він становив 1,52, а тепер — 1,44. Це значно зменшує вартість м’яса. Нам не вигідно здавати свиней м’ясопереробникам за такий мізер, — поскаржився пан Лук’янчук.

Яким чином вивести галузь свинарства з кризи та задовольнити вимоги фермерів? З цим питанням ми звернулися до голови Асоціації фермерів Волині Миколи Собуцького. Він розповів, що Волинь чи не єдина область в Україні, яка йде шляхом, напрацьованим європейськими фермерами. Волинянам відомі сучасні вимоги до господарювання, їхні стандарти та механізми — як сільськогосподарський виробник виходить на ринок, як себе захищає. Проте, за словами пана Собуцького, не всі волинські господарники ще готові до нових методик.

— На нинішньому етапі наше завдання навчити, зорієнтувати господарників області, опираючись на досвід європейських країн. От нещодавно група волинських фермерів побувала в Литві. Умови, в яких розвивалося їхнє сільське господарство, дуже нагадують наші. Мені довелося побувати в Канаді, в США, але там все по-іншому, а литовський шлях розвитку фермерства дуже подібний до українського. Литва вчора була в тих же колгоспах, та ж інфраструктура їх обслуговувала, як і в нас, там все зруйнували, але литовські фермери сьогодні не плачуться, що їм немає куди збувати свою продукцію, як це роблять волинські виробники. Наразі ми на шляху навчання, стажування, але маємо чітку мету — донести нове розуміння господарювання. Фермерів треба зорієнтувати, щоб вони не бігали до обласних чиновників із бідоном молока, мовляв, мені немає кому його продати. Влада не повинна вирішувати проблеми збуту, цим мають перейматися самі виробники сільської продукції, але чиновники мусять створити сприятливі умови — надати місце, прийняти програми стимулювання та розвитку, — зауважив Микола Собуцький.

Заважає нормальному функціонуванню галузі свинарства на Волині, кажуть в Асоціації фермерів, по-перше, недосконала ринкова інфраструктура, по-друге, те, що волинські виробники є неорганізованими: не всі усвідомлюють, що, маючи проблеми, не до влади треба йти, а самому почати господарювати так, як того вимагає сьогодення.

— Щоб господарство приносило прибуток, ми пропонуємо господарникам такий вихід — об’єднатися у галузеві групи товаровиробників, — наголошує керівник волинських фермерів. — Зараз на Волині вже створені групи овочівників та ягідників. Вони отримують нові знання, нові технології, а потім організовано виходять на ринок, не поодинці, а цілою групою. Наприклад, овочівники об’єдналися, пішли до влади, «вибили» собі торгові площі і сьогодні мають, де збувати свою продукцію. Зараз мова йде про роздрібну торгівлю, але в перспективі ми готуємося до гуртового продажу. Але на гуртовому ринку може працювати тільки організований, кооперований, виробник. Отже, паралельно з тим, щоб просити у влади створити нові гуртові ринки, ми повинні ще підготувати до цього фермерів. Бо на оптових ринках не працює одноосібно ні Микола, ні Петро, а в цьому найважче переконати волинських господарників.

Найболючіше фермерам говорити про збут вирощених свиней. Їх можна зрозуміти — вони вигодовують поросят, а потім не мають доступу, щоб їх реалізувати. Багато було мови про постачання волинських продуктів до бюджетних установ, але, як з’ясувалося, фермерам і туди — зась.

— Садочкам, школам, лікарням не потрібні тушки, вони закуповують уже розфасоване м’ясо. У фермерів на це немає часу та й можливостей. І це зрозуміло. Тому ми впритул підійшли до створення окремої структури, яка б займалася подальшим рухом м’ясної продукції від фермера до споживача. Сьогодні ці функції виконують перекупники, посередники, що, ясна річ, не на користь фермера, — каже Микола Тихонович.

Як з’ясували «Відомості», на цьому етапі створити галузевий кооператив теж непросто. Проблема для нас традиційна — недосконале законодавство. Якщо фермер вступить у кооператив, він повинен сплатити податок як підприємець і як виробник продукції. Крім того, податкове законодавство не передбачає неприбутковості кооперативів.

Отже, дати поштовх повинна все-таки влада. Голова Асоціації фермерів Волині наголосив, що повинен бути налагоджений рівноправний ланцюжок «влада — інвестор — фермер», тоді господарник, вигодовуючи поросят, буде впевненим у завтрашньому дні та знатиме, що його праця недаремна.