На прибирання снігу витрачають до 15 тисяч гривень щодня

Але цієї суми недостатньо, аби лучани могли без перешкод дістатися на роботу

Минулий тиждень став справжнім випробуванням для луцьких комунальників. Попри прогнози метеорологів та штормові попередження МНС, зима прийшла, вочевидь, зненацька. В обласному центрі сніжило та мело, але те, як «оперативно» спрацювали наші жеківці, видно й неозброєним оком. Луцьк перетворився на суцільний безкоштовний каток.

Добратися на роботу в перші дні зими було проблемно як пішки, так і автомобілем. Не рятувало і рекомендоване травматологами взуття без підборів — у ньому, як на лижах, бо льоду намерзло стільки, що його навіть при великому бажанні не вдавалося розчистити.
Славнозвісні комунальні служби, які щорічно потрапляють під приціл критики лучан, начебто взялися ліквідовувати снігові замети. Комунальне господарство вивезло на територію міста свої кілька грейдерів, але проїжджа частина дороги після їхньої роботи кращою практично не стала. Теж саме і з двірниками. Піску то вони понасипали, а от користі від нього — ніякої. Льодяним бугристим виступам, якими вкриті тротуари не лише другорядних, а й центральних вулиць, піщаною сумішшю не зарадити. Вже першого дня зими від лучан надійшло кілька десятків претензій до роботи ЖЕКів.

Медики теж повідали сумну статистику: перші морози та снігопад 30 листопада призвели до того, що 54 лучани потрапили до травмпункту з переломами та розтягненнями. Через ожеледицю протягом доби до луцького травмпункту з «вуличними» травмами звертається втричі більше людей, ніж за звичайних погодних умов. Люди скаржаться, що часто причиною травм стає не звичайна слизота під ногами, а розталі, а потім знову замерзлі купи снігу, по яких доводиться ходити.

Міські чиновники спокійно вислуховують претензії лучан і переконують, що роблять усе можливе. І в цьому з ними можна погодитися. Навряд чи новообраний міський голова хоче заробити погану репутацію серед земляків, не пройшовши так зване перше випробування снігом. І комунальників можна зрозуміти — з їхньою технікою та фінансами швидше змусиш мешканців Луцька прибирати свою територію.

Начальник департаменту ЖКГ Іван Кубіцький каже, щоб скарг від населення було менше, комунальним службам Луцька потрібно на 30% більше очищувальної техніки, а на прибирання міста протягом одного дня з міського бюджету витрачається близько 15 тисяч гривень.

Чому складно організувати оперативне прибирання снігу і чого не вистачає комунальним службам міста — грошей чи кадрів, «Відомості» поцікавились у заступника міського голови Лариси Соколовської.

— Ларисо Миколаївно, як бачимо, зима збіглася в часі з календарем, але явно виявилася незапланованою для комунальних служб. Їм бракує техніки чи людей?

— По телебаченню дивлюся новини та переконуюся, що зима прийшла негадано не лише для нас, а й для всієї Європи. Ситуація складна, але наші комунальники роблять усе можливе. Техніка, яку закупили протягом останніх чотирьох років, працює. Для міста було б добре придбати ще два грейдери. Поки працює один, тому доводиться наймати додаткові чотири грейдери та платити дорожче. Якщо «Луцькспецкомунтранс» бере за годину роботи грейдера 150 гривень, то приватній фірмі «Дисконт Плюс» платимо від 250 грн. за годину. Хочу наголосити, що цей комунальний транспорт працює цілодобово, з другої години починає прибирання доріг, які найбільше навантажені транспортом, зокрема центральні вулиці Луцька. При кожному ЖЕКу є по два трактори, які розчищають дороги та тротуари в міру сил і відповідно до розмежування територій. Двірники працюють із п’ятої години ранку, чистять доріжки, посипають їх піском. Піщаної суміші було заготовлено достатньо, проте, зважаючи на природні умови — то мороз, то відлига — довелося замовити з Донецька ще вагон солі вартістю 26 тисяч гривень.

— Коли влітку переглянули тарифи, для ЖЕКів начебто покращили умови роботи. Це автоматично мало б збільшити їхні прибутки, але ситуація не надто покращилась. То в чому проблема сьогодні?

— Комунальні підприємства після цьогорічного перегляду тарифів у липні почали працювати на результат. Тариф сьогодні не є збитковим, тому ми маємо можливість виконувати ті роботи, які призначені рішенням виконкому по кожному будинку. Річ у тому, що в тарифі передбачене тільки виконання робіт, наприклад, із поточного ремонту, прибирання східців і прибудинкових територій, вивезення сміття, але не передбачено матеріалів. Якби ми ще й їх включили до тарифу, то мешканцям нараховувалася б дуже велика сума. Я вважаю, що в цьому році ми попрацювали нормально, є результат. Якби ми ці роботи не виконували, цінова інспекція, яка перевіряє результати роботи за рік, забрала би в нас ці кошти. А це можна розглядати певною мірою стимулом для нормальної роботи.

— Микола Романюк доручив саме вам курувати житлово-комунальне господарство міста. Ми добре знаємо, що воно в кризовому стані. Яке ваше бачення його виведення зі скрути?

— На першій сесії міської ради було затверджено програму реформування житлово-комунальної галузі, в якій акцент робиться на самоуправлінні будинками, тобто на створенні об’єднань співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ). Тоді автоматично сформується ринок: хто надаватиме якісніші послуги, залишиться, а інших з’їсть конкуренція. ЖЕКи розуміють, що вони можуть втратити, тому їм є за що боротися. Масова ліквідація ЖЕКів залишить житлові будинки без елементарного догляду. В ЖЕКах теж є проблеми. Не хочу їх зайвий раз хвалити, але, повірте, комунальники працюють в складних, подекуди екстремальних умовах. Якщо керівникові зрозумілий напрям роботи, то працівники не завжди відповідально ставляться до завдань.

— Можливо, комунальні підприємства варто віддати в приватні руки або ж почати активне залучення інвестицій?

— Не можу ствердно відповісти, що це — гарний вихід. У нас є альтернативне комунальним приватне підприємство «М.Ж.К.», але воно не працює ефективніше, ніж комунальні підприємства. Навпаки: комунальні підприємства більш керовані, бо їхні керівники мають заключені контракти з міським головою, де виписано їхні обов’язки. При невиконанні контракту голова має право в будь-який момент звільнити керівника та призначити іншого. На приватні підприємства такого впливу міська влада не має. До слова, практика показує, що навіть ОСББ підписують договори про надання комунальних послуг не з приватними організаціями, а саме з ЖЕКами. Це свідчить про те, що послуги дійсно нормальні. Можливо, колись ми вийдемо на ринок, де існуватимуть приватні підприємства, які матимуть першокласних слюсарів, сантехніків, прибиральників, але на це потрібен час. Залучати інвестиції ми плануємо. Наразі розмірковуємо над низкою об’єктів, які можна було б надати в концесію чи створити спільне підприємство з інвесторами. Державні кошти теж можна розглядати як свого роду інвестиції.