Людські органи після операцій вже не закопують з трупами собак
Масового обговорення кілька років тому набула заява санепідеміологів, що «яма Беккері», призначена для утилізації відстріляних собак і котів, що поблизу Луцька, переповнена і не накрита. А через відсутність печі для спалювання до ями звозили й залишки після операцій, а це не лише частини людського тіла, а й біовідходи з пологового будинку
Але і не спалюють, як того вимагають санітарно-епідеміологічні норми
Масового обговорення кілька років тому набула заява санепідеміологів, що «яма Беккері», призначена для утилізації відстріляних собак і котів, що поблизу Луцька, переповнена і не накрита. А через відсутність печі для спалювання до ями звозили й залишки після операцій, а це не лише частини людського тіла, а й біовідходи з пологового будинку.
«Відомості» провели власне дослідження, куди лікарні обласного центру тепер «віддають» залишки після операцій.
Більше десятка років тому на території Липинської районної лікарні діяла біотермічна піч, до якої звозили медичні відходи з усіх лікарень Луцька. Їх там спалювали, а відповідно вирішували проблему утилізації особливих відходів. Як-не-як, а це рештки людського організму, тому банально викинути їх на смітник негуманно і навіть аморально.
Проте піч у Липинах вже не функціонує, а до останнього часу біологічні відходи викидалися до «собачої ями» або «ями Беккері», що неподалік обласного центру в селі Боголюби. Яму заповнили по самі вінця, і, за словами очевидців, бродячі собаки час від часу навідувались туди у пошуках їжі. Коли ж люди це почали активно обговорювати, подекуди навіть протестувати, бо багато хто був незадоволений тим, що, наприклад, мертвих недоношених немовлят викидають до дохлих тварин, лише тоді чиновники взялися до вирішення проблеми.
Обласні санепідеміологи тоді наголошували, що треба негайно вирішити питання з будівництвом нової «ями Беккері» або ж вичистити стару, при цьому забезпечивши до неї надійний закритий доступ. Але про будівництво нової печі або ж відновлення роботи тієї, що колись працювала, мова не йшла.
Начальник міської СЕС Іван Ульчак розповів, що особливо гостро проблема утилізації післяопераційних відходів постала 2 роки тому.
— Ми домовились із Луцьким спецкомбінатом комунально-побутового обслуговування захоронювати біозалишки на території кладовища в Гаразджі. Саме туди тепер періодично звозять відходи з онкодиспансеру, тубдиспансеру, міської та обласної лікарень. Нічого страшного в цьому немає, ми хоронимо людей, закопуємо їх в землю, те ж саме робимо з людськими органами, — повідав Іван Ульчак.
Крім того, головний санітарій міста каже, що колись піднімалося питання про спалювання анатомічних відходів. Але коштів на це немає, та й знайти лікувальний заклад, в якому можна було б це організувати, теж складно. Необхідна відповідна санітарно-захисна зона, щоб заклад знаходився за межами міста, щоб люди не відчували дискомфорту і тим більше не відчували неприємного запаху від спалювання.
— Біотермічні печі чисто з економічних міркувань є невигідними, бо споживають значні об’єми газу. Наше місто не є таким великим, щоб організовувати спеціальну установу по спалюванню післяопераційних залишків, — зауважив пан Ульчак.
Тому пропозиція спалювати медичні відходи поки висить в повітрі. З організацією крематорію картина аналогічна. Міські депутати вже неодноразово пропонували створити крематорій, який би значно полегшив діяльність як медичних закладів, так і комунальників. Проте, за словами начальника міського відділу екології Бориса Сороки, на крематорій немає бюджетних коштів.
— В кожній лікарні відходи збираються у спеціальні ємкості. Не думайте, що їх там безліч. Залишки після хірургічних втручань — це апендикс, шматок шлунка, легені, тобто цих відходів не так уже й багато. Вони хлоруються хлорним вапном, зберігаються в холодильному обладнанні і періодично вивозяться на цвинтар в Гаразджу, — продовжує Іван Ульчак.
Донедавна відходи звозились до обласного патологоанатомічного бюро. Проте влітку цього року Кабінет Міністрів переглянув порядок утилізації біовідходів, прийнявши постанову, згідно якої післяопераційний матеріал, його утилізація — це особиста справа кожної лікарні.
— Якщо раніше відходами займалося патологоанатомічне бюро та бюро судово-медичної експертизи, то зараз це виключно справа лікарень. Кошти на це виділяє обласне управління охорони здоров’я, а лікарні укладають договори з «похоронкою» (Луцьким комбінатом комунально-побутового обслуговування — авт.), — розповідає начальник патологоанатомічного бюро Анатолій Костюк.
В кожній лікарні біовідходи «збираються» в спеціальні мішки, хлоруються та зберігаються в холодильниках. Приблизно раз на місяць комбінат КПО їх забирає та організовує поховання анатомічних відходів. Для цього на території цвинтаря в селі Гаразджа відведена спеціальна територія.
— Післяопераційні матеріали закопують у свого роду невеликій труні, дерев’яному ящичку розміром метр на метр. Відходи герметично запаковані, тому запаху немає ніякого. В одному такому ящичку може вміститися до 20 кілограмівмедичних відходів. Після поховання встановлюється табличка, наприклад, «Біовідходи обласної лікарні», — розповідає молодша медсестра патологоанатомічного бюро Ганна Буднік.
«Відомості» теж побували на Гаразджинському кладовищі. Біовідходи справді займають небагато місця, але вигляд ця територія має жалюгідний. Кільканадцять земляних насипів та дерев’яні нашвидкуруч неграмотно написані таблички та чагарники — ось те, що перше впадає в око. Проте назву має голосну — територія, відведена для утилізації людських анатомічних залишків. Звинувачувати працівників кладовища у неграмотності не варто, у них і без того достатньо «чорної» роботи. Мова про інше — закопування післяопераційних матеріалів не вирішує проблеми. 38 гектарів кладовища вже заповнені і цілком можливо, що незабаром ми знову говоритимемо про нестачу місця для тих же біовідходів. Чиновники іншого варіанту як копати все нові та нові ями не розглядають. Якось не по-людськи це, що не кажіть.
