Анатолій Грицюк: Владу не можна концентрувати в руках однієї партії

Каденція нинішнього складу депутатів місцевих органів влади завершується. За п’ять років органи самоврядування так і не дочекались тих повноважень, які обіцяла їм політреформа 2004 року. Більше того, тепер невідомо, чи взагалі місцеве самоврядування отримає реальну владу — адже Конституційний суд України «відмінив» конституційні зміни 2004 року і визнав чинним Основний закон 1996 року. А за ним всю повноту влади в країні має одна людина — Президент. Про політичну ситуацію, про те, що конкретно зроблено за цей період в регіоні, ми вирішили поговорити з нинішнім головою Волинської обласної ради Анатолієм Грицюком.

— Анатолію Петровичу, ви як людина, яка п’ять років очолювала обласну раду, можете спрогнозувати, що чекає на Україну після відміни політреформи 2004 року і чи не станеться так, що підсилення функцій Президента в кінцевому результаті призведе до того, що громади взагалі перестануть впливати на життя регіону?

— Двовладдя, яке фактично було в країні після нашвидкуруч прийнятих змін до Конституції (а всі пам’ятають, що партія Юлії Тимошенко «Батьківщина» за них не голосувала), наносило велику шкоду для розвитку держави. Пропрацювавши п’ять років головою обласної ради, можу сказати, що в багатьох випадках функціональні обов’язки як голови обласної ради, так і голови облдержадміністрації, керованих ними підрозділів переплітались. Коли переплітаються функціональні обов’язки, то десь і заретушовується відповідальність. Тому організація влади потребувала змін. Але не таких змін, які запропонував нам Конституційних суд — повернути всю владу в одні президентські руки. Зміни треба було проводити на користь підсилення місцевого самоврядування. Глибоко переконаний, для ефективної влади в Україні потрібно, щоб виконавчі органи влади сконцентрувалися в руках місцевого самоврядування. Для цього треба створювати рай- і облвиконкоми. Структура ж президентської вертикалі уже показала свою неефективність. Чому? Тому що кожний голова адміністрації боїться, що зробить якийсь крок не в догоду «своєму президенту» і за це його просто звільнять з роботи. А влада, яка концентрується в руках виконавчих комітетів, — відповідальна на своїй території лише перед територіальною громадою. І рівень та ефективність її роботи оцінює тільки народ під час виборів, а не окремо взятий державний чиновник навіть найвищого рангу. Коли ми досягнемо цього етапу, ефективність і дієвість влади обов’язково покращиться. Це видно на прикладі економічно розвинених європейських країн, де чітко діє хартія про місцеве самоврядування.

— Одна з основних функцій обласної ради — розподіл бюджетних коштів. Як відомо, важко ділити те, чого немає…

— Пріоритетами нашої депутатської каденції було спрямування коштів на розвиток таких галузей як освіта, медицина, соціальний захист, культура, будівництво доріг, газифікація. Дійсно, коштів достатньо ніколи не буває. Але навіть ту суму, яка у нас була, ми намагалися використовувати раціонально, в інтересах громади. Я гордий, що зроблено дуже багато. 10 шкіл за 4 з половиною роки. У 24 селах відновлено роботу дитячих садочків. Придбані шкільні автобуси, автомобілі швидкої медичної допомоги. Ми переобладнали декілька спеціалізованих шкіл. Головне — ми не діяли хаотично. Ми глибоко аналізували і визначалися із першочерговими кроками. І тому бюджет, ще раз повторюсь, використовували раціонально. Навіть недавня комісія КРУ, яка приїжджала з Києва, не знайшла у нас якихось грубих порушень.

— Ви завжди відстоювали позицію не розпорошування бюджетних коштів, а концентрації їх на якомусь одному знаковому об’єкті. Так вдалося добудувати лікарню у Любомлі… В які ще об’єкти вкладаються гроші?

— Свого часу було багато галасу навколо листа, якого я написав до тодішнього Прем’єра Юлії Тимошенко. Мовляв, Грицюк хоче, щоб одні об’єкти будувалися, інші — ні. Це неправда. У мене болить душа за будь-яку проблему, яка є в Любомлі, чи в Іваничах, чи в Ростані Шацького району. Розумію, що людям, які там живуть, дуже важливо, аби збудували саме їх об’єкт. Але давайте проаналізуємо.

Наприклад, школа у Ростані. Будується приблизно на 100 учнів. Уже вкладено близько 8 мільйонів гривень і ще не видно кінця. І коли я піддав критиці раціональність використання коштів, дехто закинув докір: мовляв, Грицюк не хоче, щоб була школа. Та хоче Грицюк, щоб була школа. Але коли кошти витрачаються наліво-направо, безгосподарно, бездумно — серце крається. Так само і по інших об’єктах. З 1988 року будувалася лікарня в Любомлі. Це була народна будова. За останні роки ми вклали в неї близько 30 мільйонів коштів. Хоча мова на першому етапі велась про 16 мільйонів. Постає питання про раціональне використання. Я ще сьогодні щодо цього сумніваюся. Безперечно, лікарню для Любомля треба. І я сам свого часу ініціював питання, щоб ми на її будівництво виділяли кошти із обласного бюджету. В один із років виділили шість мільйонів. Сьогодні там є солідна поліклініка на 300 відвідувань. Лікарня на 89 місць. Є перспектива розвитку.

Беззаперечно, ми гордимося програмою, прийнятою в області, щодо запровадження енергозберігаючих технологій в освіті, медицині. Економія колосальна. Ми хочемо спонукати кожного керівника до того, аби він по-господарськи підходив до використання коштів. В результаті на нещодавній колегії ОДА керівники відповідних підрозділів доповіли, що школи і лікарні майже на 100% готові до зими.

— Що думаєте про запропоновану реформу медицини: зменшення кількості лікарень, створення округів. Це реально — людину з інсультом довезти за 70 кілометрів до лікарні живою, враховуючи «забезпеченість» автомобілями «швидкої допомоги» та наші дороги?

— Для кожного державного чиновника будь-якого рівня питання здоров’я громадян повинно бути на першому місці. Сьогоднішня система медицини, безперечно, потребує реорганізації. Але не треба на здоров’ї людей робити оті крайні експерименти, які ніде не перевірені, а комусь прийшли в голову і він їх сьогодні хоче запровадити. Вважаю, що на Волині цілком достатньо лікувальних закладів. Разом з тим у районах, містах треба підсилити первинну ланку, маю на увазі ФАПи, лікарські амбулаторії, дільничні лікарні. Придбати сучасне медично-діагностичне обладнання. А те, що зараз пропонується створити на Волині сім медичних округів, — абсурд, який нікому не потрібний. Послуги повинні бути поруч, щоб людина не мчала за сотні кілометрів. Проблему треба вирішувати не таким чином, а запровадивши державне медичне страхування.

Окремі чиновники гальмували процес залучення інвестицій

— Вам було нелегко обіймати посаду голови обласної ради. Адже ми спостерігали за конфронтацією між вами і деякими депутатами від «Нашої України», зокрема щодо майнових питань («Пролісок», рятувальна станція, «Круча»). Ви завжди відстоювали позицію «майно має залишатись у власності громади».

— Я задоволений тим, що зробив наш депутатський корпус у частині збереження майна обласної комунальної власності. Це був один із перших моїх важливих кроків на посаді голови обласної ради — у 2006 році я дав доручення узагальнити, систематизувати всі об’єкти обласної комунальної власності. Завести на них карточки і зробити їх електронний реєстр. Щоб ми знали, яким майном володіємо. Нам це вдалося зробити. Проводячи інвентаризацію, ми виявили майже 26 об’єктів, які вважались нібито нічийними. Там вже навіть хтось хазяйнував. Сьогодні ці об’єкти — в переліку обласного майна. Це майно у сумарному відношенні оцінюється мільярдами гривень.

Багато хто говорить: він постійно судиться, значить, скандаліст. Але коли виникає спір, згідно закону, його треба розв’язувати у суді. І ми йшли у суд. І по «Проліску», і по «обкомівській» дачі «Круча», і по Шацькій рятувальній станції, і по приміщенню на Володимирській, 55 у Луцьку. І майже у 100% випадків довели, що праві. «Кручу» ж хотіли за копійки продати. Так само як приміщення по Володимирській. Я ж хочу, щоб там був відомчий гуртожиток для працівників обласної ради. З майном непросто. Але власність завжди в ціні.

— Багато конфліктів, які виникають зараз, особливо земельних, «закладено» попереднім скликанням обласної ради. Це коли певні землі рішенням сесії вводили у межі населеного пункту, а потім через сільську раду роздавали потрібним людям (приклад Гаразджі). Які земельні «сюрпризи» залишать волинянам депутати цього скликання?

— Якщо ви пам’ятаєте, я публічно засудив дії, які були зроблені владою щодо виділення земель лісорозсадника у Гаразджі під забудову окремим посадовцям та олігархам. На жаль, епопея закінчилася глибокою мовчанкою влади: поговорили, зімітували перевірку, але все залишилося так як є.

Що робили депутати нинішнього скликання? Ми зобов’язані розширювати межі населених пунктів для того, щоб наші громадяни могли будуватися. Тому майже на кожній сесії приймали відповідні рішення. У нас була чітко регламентована процедура: документи, які надходили від сільрад, піддавалися експертизі архітекторів і землевпорядників. Ми розглядали їх на засіданнях комісії, де сільський голова мотивував, чому саме за рахунок цих земель розширюється населений пункт. Відразу скажу, що я — за розширення меж. До прикладу Луцьк. Сьогодні місто уже вичерпало свої можливості для виділення земельних ділянок під забудову. До мене на прийом приходять громадяни і жаліються, що роками стоять у черзі, аби отримати землю. Ми ж не можемо за рахунок ліквідації луцьких парків, сквериків, ущільнення дворів розбудовувати місто! Як голова обласної ради я уже навів контакт зі всіма головами сільських рад Ківерцівського і Луцького районів, які межують із містом. Вони готові розглядати питання виділення для Луцька землі під будівництво спальних районів на паритетно вигідних умовах.

— Важливим напрямком роботи представницького органу є створення інвестиційно привабливого клімату.

— Волинь дуже приваблива для інвесторів, і ми, як влада, робили все для того, щоб бізнес в області був прозорий. Постійно з найкращого боку репрезентували наш край. На жаль, мушу визнати, що окремі чиновники на місцях гальмували процеси залучення інвестицій. Наведу один-єдиний приклад. Коли стояло питання будівництва у Смолигові заводу із переробки сільськогосподарської продукції «Нестле», я ніколи не думав, що на сесії серед окремих депутатів буде абсолютне несприйняття цього проекту. Це питання мало б розглядатися у межах години. Натомість — три дискусії, три перерви, і все для того, щоб інвестор переконав у доцільності його інвестиції. Це просто неймовірно! Чиновники в особі керівників райдержадміністрацій заблокували декілька хороших проектів. У нас вже давно в Брищі був би побудований сміттєзавод, оптовий сільськогосподарський ринок: інвестор приходив, показував свої плани і наміри, однак його просто виштовхали з нашої області. Я глибоко сумую, що ці об’єкти були презентовані, але не втілилися в життя. Переконаний, якщо чиновник гальмує розвиток, його треба звільняти з посади.

— Ви завжди були прихильником газифікації населених пунктів. Але нинішня ціна на газ змушує серйозно задуматись…

— Газифікація населених пунктів було одним із пріоритетних завдань моєї роботи в облраді. Я вважаю, що в кожному волинському селі повинен бути газ. Людина сама визначиться чим її палити — газом, дровами чи брикетом. І не нам, чиновникам, вирішувати — бути газу чи ні. Наше завдання надати послуги.

За ці роки близько 80 разів був у населених пунктах, де запалювався газовий факел. Люди з радісними посмішками, сльозами на очах тішилися цьому. Щодо ціни на газ. Переконаний, що уряд необґрунтовано збільшив її на 50% і збирається з 1 квітня підняти ще на 50%. Це антинародна політика. Тому що в Україні щорічно видобувається 19,5-20 млрд. кубометрів газу. Це якраз та кількість, яка може забезпечити потреби населення. Собівартість газу українського видобутку набагато дешевша від російського.

Владу не можна концентрувати в руках однієї партії

— Ваша політична сила складає 50 відсотків депутатського корпусу. Тому багато рішень вдалось проголосувати. Чим залишились незадоволені і що хотілося б дозавершити?

— На початку каденції депутатів від «Батьківщини» було 40. Здавалося б, це ідеальний варіант. Але, на жаль, деякі з них проявили свою безхребетність, нечесність. Я зрадників-перебіжчиків відношу до людей низької моралі. З іншого боку, я радий, що ми позбулися їх напередодні місцевих виборів.

Не вдалося зробити декілька важливих справ. Жалію, що нинішня каденція не завершила питання будівництва Луцького аеропорту. Зроблено дуже багато. Впевнений, що інвестор знайдеться, бо Волинь «задихається» від нестачі аеропорту. Судіть самі: одна поїздка службової машини до Києва обходиться в 3,5-4 тисячі гривень. А літаком залетіли б за тисячу. І так само для бізнесменів. Так що аеропорт потрібний. Не вдалося привести двох потужних інвесторів. Правда, вони продовжують спілкуватися з нами, сподіваюся, що завершимо ці теми в 2011 році.

На жаль, не вдалося добудувати декілька шкіл, хоча вони були в програмі соціально-економічного розвитку. Це мій особистий борг, який перейде на наступну каденцію.

— На минулому тижні ви були одним із підписантів декларації про співпрацю між національно-демократичними силами області на місцевих виборах. Як рухаються справи по узгодженню єдиних кандидатів?

— Народ уже стомився від політиків, які від виборів до виборів декларують турботу про його благо, а насправді часто-густо не знаходять порозуміння в дріб’язкових питаннях з тим, щоб сконцентрувати свої зусилля проти тих, хто руйнує саме поняття української державності. Я, як один із ініціаторів підписання декларації, переконаний, що нам сьогодні не потрібно ревізувати наші ідеології, з’ясовувати хто кращий патріот, хто сильніше любить Україну; у нас один спільний лозунг повинен бути: Україна понад усе. Я переконаний, що даний нам шанс до об’єднання ми зобов’язані реалізувати. Принаймні особисто зроблю все, щоб подати руку дружби іншим політичним лідерам. Я готовий на будь-які кроки в ім’я інтересів громади. Що стосується єдиних кандидатів, то наша політична сила напередодні переговорних процесів знайшла порозуміння з РУХом: ми підтримаємо Володимира Банаду на мажоритарному окрузі у Луцьку. Підтримаємо й Ігора Гузя «За Україну» у Старовижівському районі. «Собор» виставляє у цьому ж районі хірурга Пецентія — теж підтримаємо. Сприяємо лідеру громадської організації «Народна самооборона» Сергію Кичію у Шацьку. По Любомльському району узгоджений кандидат — В’ячеслав Богдан. Наше основне завдання — щоб демократичні партії взяли максимальну кількість мандатів на виборах усіх рівнів рад і об’єдналися в процесі роботи. Справа в тім, що потрібно створити баланс влади. У протилежному випадку відкинемо демократичний розвиток України на декілька років назад.

— Сьогодні ви є кандидатом на посаду міського голови Луцька від партії «Батьківщина». Чому прийняли таке рішення і які ставите перед собою завдання?

— Сьогодні Луцьк — індустріальний і культурний центр нашого краю. Аналізуючи ймовірну перспективу його розвитку, не можемо допустити узурпації влади у Луцьку Партією регіонів. Сьогодні це питання, якщо хочете, самовиживання, самозбереження волинського бізнесу. Адже «донецькі» останнім часом дуже зацікавилися нашою областю. Багато хто іронізує, коли я говорю про ці речі, але вже сьогодні приїжджають із Донецька гінці, «наїжджають» на людей, які очолюють бізнесові структури, вимагають продати бізнес. Інколи пробують навіть забрати. Більше того, на Волині відроджується славнозвісний автоклондайк. Сьогодні близько 20 автомобілів вкрадено у наших бізнесменів. Поновлюється схема їх повернення через викуп або ж розбирання на автозапчастини. Раніше такого не було. Тому питання хто буде мером Луцька — надважливе. Сьогодні всі провладні партії, по суті, об’єдналися навколо єдиного кандидата.

Розказують, що він і людяний, і відповідальний. Але коли його посадять в крісло мера, він виконуватиме все, що йому скажуть. Він буде зобов’язаний проводити провладну політику і казати: «Президент мені сказав»… Ще раз повторю: наше завдання — не допустити узурпації влади однією партією. Вважаю, волинянам і лучанам зокрема є над чим задуматись.