Лищенські ставки підтоплюють обійстя селян

Ось уже кілька років жителі села Лище Луцького району страждають від сусідства зі ставками. Хоча за всіма паперами вони винесені за межі села, проте факт є фактом — стави розташовані в Лищі, зокрема у його центральній частині. Останнім часом таке сусідство, окрім клопотів, не дає селянам нічого. Під впливом безгосподарності суттєво замулилось дно ставів, піднявся рівень води. Як наслідок: розмиті та обвалені береги, просіла місцевість. Скаржаться місцеві жителі й на те, що деякі будівлі просідають, інші дали тріщини, в льохах та підвалах частенько хлюпає вода. Лищанці сидять як на бомбі сповільненої дії, чекаючи нового сюрпризу від водоймищ.

Та зануримось в історію. Ще в далекому 1977 році каскад ставів на річці Зеленка в Лищі планували як протиерозійний комплекс. Їх основним завданням було затримання ґрунту, що змивається з полів, аби він не потрапляв до річки Стир. Не виключалося й риборозведення. Згодом на їх базі була створена рибоводна меліоративна станція. У 1982 році її директором став Василь Прадун. А уже у 2004-му він як підприємець взяв стави та гідротехнічні споруди в оренду на 20 років. Таким чином у його руках опинилося 72 га водного плеса, 80 га боліт і прибережних смуг, було утворено СГПП «Луцька рибоводна меліоративна станція» (далі РМС), основна діяльність якої — риборозведення.

Проте, як виявилося з часом, підприємцю така ніша була не зовсім під силу. За роки його господарювання селяни так і не побачили комплексного догляду за ставками.

— Доки стави були колгоспними, їх періодично просушували, чистили від мулу, воду тримали на належному рівні, — пригадує жителька Лища Раїса Шкляр. — В ті часи бетонними плитами укріпили частину берегів. Тепер більшу їх частку поглинула вода.

Лищани кажуть, що підвищення рівня води — причина усіх їх бід.

— Ставки не очищають, тому добру частину дна займає мул, що зменшує простір для риби. Аби його збільшити, Василь Прадун, либонь, і підняв рівень води, — ділиться пані Шкляр.

Доказом того, що ставок таки розширив свої кордони за рахунок прибережної території, є верби, які занурились у воду. Частини з них уже й сліду нема — згнили під хвилями.

— Коли я 13 років тому купувала свою ділянку, то між деревами та водою була ще прибережна смуга й стежинка. На сьогодні там уже не пройдеш, — розповідає Ольга Герасимчук, чия садиба знаходиться поруч зі ставом у центрі села.

Скаржиться жінка й на те, що вода вже вимила частину земельної ділянки, яка належить їй згідно з земельним актом. Окрім того, не можуть ніяк добудувати підвал, бо у ньому постійно стоїть вода.

Селяни неодноразово робили спроби поговорити з директором РМС. Та на людські скарги й пропозиції він чомусь не зважав.

— Коли ми купили ділянку, то пропонували Прадуну гроші для укріплення, але за умови, що знайде робочих, — пригадує пані Ольга. — Та на це отримали відмовку: людей немає.

У листопаді минулого року лищани вирішили відкрити очі на цю проблему місцевій владі. Відтак 10 з них написали колективне звернення до сільської ради, після чого підприємець трохи заворушився. Проте його дії впорядкованого характеру не мали і, швидше за все, впроваджувались на «аби».

— Ставок, який в центрі Лища, ми у минулому році, коли вода підібралася до асфальту, трохи засипали чорноземом, — розповідає про досягнення директор «Луцької РМС». — Бетоном не можу — немає грошей.

У програмі своїх заходів укріпив пан Прадун і обірваний берег того ж ставка поблизу колишньої ферми. Завізши туди будівельні відходи, напевно, вирішив — справу зроблено.

Такі от «укріплення» в обласній держекоінспекції назвали неефективними і тимчасовими.

Згодом лищанка Раїса Євгенівна знову зверталась до сільської ради з проханням допомогти. Розглядали це питання й на останній сесії облради. Проте, за її словами, нічого конкретного не вирішили. Дійшли лиш того, що за цю проблему має відповідати голова сільської ради.

— Сільський голова зовсім не зацікавлений у вирішенні проблеми зі ставами, — резонує Ольга Герасимчук. — Він жодного разу не дав чітких вказівок підприємцю. Щоб ліквідувати проблему, необхідно зобов’язати директора укріпити береги, навести лад. У випадку невиконання — розірвати договір оренди.

«Відомості» вирішили поцікавитись у директора «Луцької РМС» Василя Прадуна, що він думає з цього приводу. На наше здивування пан Прадун визнає: стави таки виходять з берегів, частково їх підтоплюючи.

— Але я прийняв ті стави, в яких через верх вода переливалася, — виправдовується він.

Окрім цього, директор РМС не бачить жодного їх впливу на підземні води. Проте в обласній державній екологічній інспекції думають трохи інакше.

— Якщо підняти рівень води, то, звичайно, це вплине на підземні води. Оскільки не знайшовши місця в кар’єрі, вона розходитиметься, доки не знайде куди залягти, — коментує екоінспектор Тарас Куньчик.

В останній розмові з селянами Василь Прадун все ж пообіцяв опустити воду. Проте не на 70 см, як просять селяни, а всього на 10-15. І навіть це для нього буде непомірно важко, оскільки гвинтоподібні механізми, які регулюють шлюзи, зникли безвісти ще на початку дев’яностих. А для того, щоб опустити шлюз за допомогою спеціального домкрата, «треба пару тисяч грошей».

— Це державні стави, от хай держава і виділяє нам на них кошти, — резонує він.

Непогане діло: як рибку ловити, гроші заробляти, то став його, а як привести до ладу — то держави.

І знову ж таки: навіщо було брати до рук плуг, який несила тягти?