Богдан Шиба будує повітряні мости

Пам’ятаєте, в часи передвиборчої агітації 2006 року тоді ще претендент на посаду міського голови Богдан Шиба щиро обіцяв лучанам добудувати міст між ринком та залізничним вокзалом, саме той, який ще у дев’яностих божився звести Антон Кривицький.

«Залишу позитивні ініціативи міської громади — для їх швидкого втілення (в першу чергу, довгобуд над залізничними коліями, світломузичний фонтан на Театральному майдані)», — йшлося в його передвиборчій програмі. Нехай з фонтанами в центрі міста голова вже по-доброму розібрався, встановивши на їх місці славнозвісне дитяче містечко та забігайлівку. Як виявилося, нині унікальні водограї не так і потрібні місту, як у 2006 році, бо на одній з прес-конференцій Шиба заявив: основний акцент на Театральному майдані повинен бути лише на пам’ятнику Лесі Українки.

Питання ж моста лишалося для голови міськради актуальним протягом всієї каденції. Періодично в пресі з’являлися повідомлення, що міст от-от добудують.

Ще до початку головування в інтерв’ю журналістці видання «Сім’я і дім» (від 23 лютого 2006 року) Богдан Шиба зізнався, що наріжний камінь місцевої влади можна довести до толку лишень за кілька місяців. «…Для цього треба не так багато — продати хоча б одну земельну ділянку, що їх розбазарюють з аукціону…» — запевняв майбутній градоначальник.

Землю нібито й продали, й роздали, та справа з мостом результату не мала. Проте пан Шиба продовжував запевняти лучан: міст таки добудує! Називав і нову дату. Щоправда, кожного разу всі переконувались, що гріш ціна його словам.

У 2008-му міський голова знову сипав обіцянками. Наголосив, що влада вже й інвестора знайшла, котрий збудує торговий центр і заодно міст завершить. Нове торговище вже давненько працює, однак цивілізованого переходу через залізницю не видно.

Останні намагання зрушити «мертвий» міст, щоправда на словах, Богдан Павлович зробив у лютому-березні цього року. Відтепер, говорилося, міст лучани отримають в честь 925-річчя міста та Дня Незалежності. «…На останній сесії міської ради ми виділили кошти фірмі, яка має добудувати земельну ділянку, і вона до 24 серпня 2010 року зобов’язалася цю роботу виконати», — цитує голову міськради інтернет-видання «Волинська правда».

Ха! Свята вже минули, лучани від душі насолодилися архітектурним ноу-хау на Театральному майдані, а от до мосту ніхто й палець не приклав.

Отож, маємо те, що маємо. Раніше можна було спостерігати, як люди діставались до вокзалу чи ринку, долаючи колії, часто пролазячи прямо під вагонами. Діло, звичайно, небезпечне, проте скорочувало шлях майже на кілометр. Однак небезпечність цієї ділянки, певно, була не на руку владцям. Тож прохід загородили парканом — це ж значно дешевше, ніж збудувати міст. Рішення, безперечно, правильне, бо ризикувати людськими життями — штука серйозна. Проте у нас усе робиться за старою звичкою — для годиться. Під бетонним парканом якимось чином утворились дірки, й люди не гребують ними, продовжуючи «бігати» коліями. До того ж паркан не безкінечний, завершується він рівно під мостом. В такому випадку люди теж стараються переходити під вагонами, аніж підніматися на старий міст. Запитаєте чому? А тому, що стан його багатьом не до вподоби. Східці вже давненько не бачили ремонту, пройти їх, не зачепившись, — справжнє геройство. До того ж міст бруднющий, на останніх сходинках прохід загороджують дерева. Як кажуть, і нового не будуємо, і те, що маємо, не особливо бережемо.

Має цей міст і товариша по нещастю, стан якого лякає ще більше. Це міст, який сполучає Київський майдан та вулицю Рівненську. Він відверто світить дірками, хизується горбатим асфальтом, та тріщинами між плитами. Посередині його є й досить величенька яма. В темну пору перехожий ризикує стати її заручником, а потім аби зуби позбирав.

Зараз в розпалі виборча кампанія 2010-го. Здавалося, настав зірковий час для діючого голови міськради, час показувати усі свої козирі, які потрібно було збирати чотири роки. Та, певно, Богдану Павловичу й похизуватись нічим, бо в кишені лишень обіцянки. Чотирьохрічного терміну, як виявилось, замало для реалізації усього набору з передвиборчої програми. Тож доводиться з іншої кишені діставати химерний букет причин-пояснень для відповідей на запитання: чому не виконані обіцянки, чому ваші слова не мають ваги?

Ольга УРИНА