"Безбатченки" по-турійськи або українська географія культурного лиха розширюється

Нещодавно Турійська селищна рада подала до ДП "Волинські старожитності" проект землеустрою щодо зміни меж селища. "Волиньводпроектом" розроблено новий генплан населеного пункту, на якому відображено практично все: від нових земель для житлової забудови до офісних чи складських приміщень.

Джерело: Відомості

Нещодавно Турійська селищна рада подала до ДП "Волинські старожитності" проект землеустрою щодо зміни меж селища. "Волиньводпроектом" розроблено новий генплан населеного пункту, на якому відображено практично все: від нових земель для житлової забудови до офісних чи складських приміщень. Не має лише земель історико-культурного призначення.

Про це повідомили у прес-центрі ДП "Волинські старожитності".

Звичайно, навіщо вони селищу? На форумі турійчан мешканці цікавляться своєю історією, але практично жодної наукової чи хоча б правдивої інформації ніхто не подає.

Турійськ, як відомо, є літописним містом і перша згадка про нього належить до 1097 року у зв'язку з Любецьким з'їздом князів.

Багата історія селища не знайшла висвітлення у його новому генплані – бо ж до його розробки не було залучено жодного археолога! Тим більше, що окрім історичного городища, в самому селищі у ХІХ ст. знайдено скарб срібних гривен, ручка від меча зі срібною інкрустацією, бронзові іконки та хрести-енколпіони. Про це добре знають чорні археологи, але тільки не місцеві чиновники. Навіщо їм історія чи минуле? В голові лише  можливість заробити на продажі земель, хай навіть із прахом предків. І так розширюється українська географія культурного лиха.

До речі, чи багато турійчан знає, що скарб срібних гривен та прикрас з Турійська зберігається в Ермітажі? І відвідувачі всесвітньовідомого російського музею, подивившись на них, шукають на географічній карті колишнє волинське містечко. Можливо, навіть цікавляться його історією. Та на жаль самим мешканцям селища, як бачимо, ця історія не потрібна...

Прес-центр ДП «Волинські старожитності»

Для довідки.

Відомий дослідник волинських городищ Павло Раппопорт у своїй книзі "Військова архітектура західноруських земель X-XIV ст." зазначає: "Існує ціла низка волинських городищ, що має штучно надану їм округлу форму. Найпростіші з них являють собою невеликі круглі площадки без валів, захищені зі всіх сторін болотом. Таким, наприклад, є городище у Турійську, розташоване на лівому березі р.Турії, на плоскій, сильно заболоченій рівнині."

Раппопорт визнав городище унікальним для Західної України та й більшість дослідників його підтримують. Археологами різних часів знайдено на ньому вироби з кераміки, заліза, скла, бронзові і срібні прикраси давньоруського часу Х-ХІV ст.

 

 

 

Loading...