За шахрайство з чужими грішми житель Торчина сів на вісім років

Лаври славнозвісного Остапа Бендера багатьом сучасникам не дають спокою. Хто не хоче швидко, легко і відносно «чесно» заробити мільйони! От і житель Торчина Юрій П. захотів легких грошей. А взяти їх вирішив просто — у своїх знайомих.

Попередньо «навішавши» їм локшини на вуха: мовляв, ви ж бачите, я маю власну справу, заробляю непогано. Якщо ви вкладете у мій бізнес свої кошти, то також матимете якісь відсотки. В «бізнес» Юрія П. — продаж мобільних телефонів — його приятелі вкладали солідні суми, дехто навіть брав кредити. А от повертати гроші горе-підприємець не збирався. Та про це стало відомо лише під час слідства.

Першу «жертву» він знайшов ще у січні 2006 року: саме тоді громадянин В. передав П. 6 тисяч доларів. На що сподівався потерпілий — невідомо. Адже гроші для торчинського «бізнесмена» він взяв… у кредит в банку. Довірливий все-таки наш народ. Ну як можна «купитися» на пропозицію: «ти оформи на себе кредит, а я сплачуватиму за тебе відсотки по ньому, плюс ще й тобі щось перепаде»? Адже логічно було би подумати: чому людина сама не хоче на себе оформити кредитні зобов’язання? Не думають. Бажання заробити гроші, не доклавши до цього ніяких зусиль, очевидно, затьмарює розум. Охочих легко підзаробити пан Юрій серед своїх знайомих знайшов немало. Його товариш К. влітку 2007 року передав йому 9 тисяч доларів.

Бачачи, як легко знайомі «купуються» на обіцянки сплачувати їм пристойні відсотки за позичені гроші, «телефонний» бізнесмен розійшовся на всю «котушку». У січні 2007 року він у свого луцького знайомого З. бере 5 тисяч євро, а у березні переконує того віддати йому 29 тисяч доларів. Гроші потерпілий взяв у кредит. Сума чималенька. Звісно, назад їх повертати чоловіку фігурант справи не збирався.

Ще у чотирьох своїх знайомих П. протягом 2007-2008 років «позичав» різні суми: майже 18 тисяч гривень, 20 тисяч гривень, 29 тисяч гривень, 18 тисяч доларів.

При цьому двоє кредиторів надали неправдиві відомості про себе до банків. Як потім вони стверджували на слідстві, саме П. допоміг їм підробити документи про місце роботи і відповідно про заробітну плату.

Безкарність, як відомо, п’янить. І від просто переконування своїх знайомих «дати гроші на бізнес» торчинський «комерсант» перейшов до погроз. У квітні 2008 року він, сидячи зі своїм знайомим П. в автомобілі, ударами кулаком заставив написати розписку про те, що той нібито винен йому 90 тисяч доларів. Перед тим на мобільний телефон потерпілого надходили SMS-повідомлення з вимогою повернути позичені гроші та погрозою щодо його малолітньої доньки. Як потім з’ясувалося, їх надсилали з мобільного співмешканки підсудного. Побоюючись за життя дитини та під дією фізичного насильства лучанин П. написав усе, що хотів від нього Юрій П.

Але навіть найтерплячішим людям рано чи пізно терпець вривається. Посприяла цьому і криза осені 2008 року, коли гривня знецінилася відносно долара вдвічі. А люди гроші ж позичали у доларах! Зрозумівши, що їх ошукали, вони звернулися до слідчих органів. В результаті в травні 2009 року торчинського махінатора було затримано. Надавши оцінку всім зібраним у справі доказам, Луцький міськрайонний суд дійшов висновку, що підсудний, зловживаючи довірою потерпілих, обманним шляхом заволодів їхніми грошима і кваліфікував його дії як шахрайство, вчинене повторно, що завдало потерпілим значної шкоди, а також шахрайство у великих і особливо великих розмірах. Суд виніс вирок: «За сукупністю злочинів… остаточне призначене покарання у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного на праві власності майна». Суд також врахував матеріальні претензії потерпілих і призначив стягнути на їх користь з Юрія П. матеріальної і моральної шкоди на загальну суму понад 790 тисяч гривень.

Очевидно, що підсудний не сподівався, що покарання буде таким жорстким, тому подав апеляцію. У ній він вказав, що факти заволодіння грішми потерпілих, крім їх показів, нічим не підтверджуються. У нього, мовляв, склалися з ними цивільно-правові відносини, тому просив «призначити покарання, не пов’язане з позбавленням волі». Апеляційний суд Волині, розглянувши справу, визнав, що по деяких епізодах слідство проведене поверхово. Але в цілому залишив вирок без змін.

Наталка СЛЮСАР