Роботодавець через рік судової тяганини виплатила хворій працівниці лікарняне

Відстояти свої права у нинішній час дуже складно. Особливо коли доводиться протистояти людині, яка на драбині соціальної ієрархії стоїть вище за тебе. Але лучанці Валентині Терпелюк, яка захищала інтереси своєї хворої 25-річної доньки, за півтора року поневірянь у прокуратурі та суді це вдалося.

У квітні 2009 року «Відомості» у статті «Хто поверне лікарняний і недораховані гроші?» писали про конфлікт, що виник між власницею перукарні «Азалія» Євгенією Космачовою та Анею Терпелюк, яка працювала у неї манікюрницею. Дівчина була працевлаштована через службу зайнятості і мала дотацію, тобто держава щомісяця повертала роботодавиці зарплату Ані. Тристоронній безстроковий трудовий договір укладено 6 червня 2008 року. До цього Аня місяць відпрацювала на випробувальному терміні і її навички та вміння повністю задовольняли керівницю «Азалії», тож підприємець прийняла манікюрницю у штат офіційно. Дівчина нормально працювала 5 місяців, аж поки на початку листопада з нею не сталася біда — помітила, що різко втрачає зір.

— Коли зробили розгорнуту томографію, з’ясувалося, що у дочки важке захворювання легенів, яке дало ускладнення на зір. Аню поклали у протитуберкульозний диспансер, де вона проходила лікування до серпня 2009 року, — розповідає мама Валентина Терпелюк.

Ось тут і заварилася каша. Спершу — через зарплату. Для оформлення субсидії Валентина Володимирівна взяла довідку з перукарні, у якій значилось, що її дочці щомісяця нараховували 800 грн. (оклад, встановлений центром зайнятості). Тоді як насправді, стверджує жінка, Аня приносила додому не більше 200 гривень. Пізніше на суді з’ясувалося, що відомості по зарплаті працівників перукарні не велися, мовляв, для фізичної особи-підприємця це не обов’язково. Всі працівники за отримані гроші розписувалися в «зошиті нарахувань і відрахувань». А по Ані Терпелюк велась окрема відомість, яку здавали у центр зайнятості. Звісно, там зазначалась прописана у договорі сума. Скільки ж дівчина отримувала «на руки» — встановити неможливо.

Згодом «спливла» нова проблема — у березні 2009 року Валентина Терпелюк звернулася в прокуратуру зі скаргою, що підприємиця не приймає листки непрацездатності її дочки, за якими Фонд соцстрахування з тимчасової втрати працездатності мав би оплачувати дівчині лікування. Коли ми готували перший матеріал про конфлікт, який розгорівся навколо «Азалії», то зв’язалися з її власницею Євгенією Космачовою телефоном. Тоді (у квітні 2009-го) серед іншого вона сказала таке: «Щодо оплати праці, чого вимагає пані Терпелюк, то я можу одне сказати — я нікому нічого не винна. Якби були проблеми, то вони виникли б набагато раніше, коли дівчина ще в мене працювала, а не тепер, коли лягла в лікарню. Лікарняний, не заперечую, буде виплачуватись. Але за наклеп і зіпсовану репутацію моєї перукарні я подала на Валентину Терпелюк до суду».

До суду справа дійсно дійшла. Але підсудною стала сама Євгенія Василівна, яку обвинуватили в тому, що вона «умисно та безпідставно не виплатила і не нарахувала найманому працівнику Терпелюк А.М. установленої законом виплати — матеріальної допомоги у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, чим порушила вимоги законодавства про працю та конституційні права даного працівника».

— Розгляд тривав більше року, відбулося 37 судових засідань, — хитає головою мама потерпілої Валентина Терпелюк. — Сама не знаю, як це витримала. Мені всі казали відступитися, бо нічого не доб’юся, але я все одно ходила — ні жива ні мертва — хотіла таки дійти до кінця. Спершу мені не дозволили бути представником доньки у суді — я найближчий родич. Найняла адвоката. Далі вимагали присутності Ані на засіданнях, а в неї діагностували відкриту форму туберкульозу, призначили інвалідність другої групи. Та коли стан здоров’я дочки покращувався, вона приходила, давала свідчення. Натомість Євгенія Космачова наполягала, що листків непрацездатності їй ніхто не передавав, тому й матеріальної допомоги на лікування вона не нараховувала.

Розв’язка цієї справи вийшла несподіваною. 22 липня 2010 року Луцький міськрайонний суд виніс постанову, в якій зазначено, що по двох листках непрацездатності за періоди 5-17 листопада і 18.11.-31.12. 2008 року, які Космачова таки прийняла від мами Ані Терпелюк, вона провела нарахування (196 і 698 грн. відповідно), але не виплачувала гроші аж до кінця жовтня 2009-го, коли її зобов’язав це зробити суд. Решту сім листків непрацездатності, які охоплюють період із 1 січня по 9 серпня 2009 року, вона умисно відмовлялася брати у мами своєї працівниці. Отримавши вказані листки у грудні 2009-го, керівниця перукарні все одно не провела нарахування і виплату. За словами Валентини Терпелюк, сума «лікарняних» склала 6 тисяч гривень. Відстоюючи ці гроші у суді більше року, Євгенія Космачова на останньому засіданні, як зазначено у постанові, «вину у вчиненому визнала, щиро розкаялася у вчиненому, стан здоров’я останньої значно погіршився, в зв’язку з чим вона перебувала на стаціонарному лікуванні. Збитки, вчинені злочином, усунуті — потерпілій надіслані поштовим переказом кошти по лікарняних листках. Після вчинення злочину пройшов тривалий період часу, протягом якого підсудна не притягувалася ні до кримінальної, ні до адміністративної відповідальності, тобто на момент розгляду справи перестала бути суспільно-небезпечною, тому суд вважає за можливе звільнити Космачову Є.В. від кримінальної відповідальності, а провадження по справі закрити».

Отакий невеселий фінал цієї суперечки. Хоча насправді ще не кінець. Попереду — розгляд у адміністративному суді «щодо зміни формулювання підстави звільнення з роботи». Адже Євгенія Космачова розрахувала Аню за прогули (яких не було), записавши це у трудовій книжці дівчини, і в односторонньому порядку розірвала договір. Мама Ані консультувалася з начальником юридичного відділу обласного центру зайнятості, яка роз’яснила, що власниця перукарні звільнила працівницю з порушенням закону, тому запис у трудовій книжці Ані треба виправити. Мама дівчини сподівається, що цей суд не затягнеться.

Ольга ЮЗЕПЧУК