Ліниві в гори не ходять

Лучанка Ольга Волова переконує, що екстремальний відпочинок цікавіший і корисніший

Зазвичай відпочинок ми завжди асоціюємо із теплим морем чи озером, засмаганням на пляжі і прохолодним келихом пива десь у літньому кафе. Але є люди, які постійно хочуть спробувати чогось нового, полоскотати собі нерви і відчути справжній адреналін. Лучанка Ольга Волова, яка працює вихователем у дитячому садочку, розповіла «Відомостям» про переваги саме екстремального відпочинку, який, за її словами, дає позитивний заряд енергії і сили для робочих буднів.

— П’ять років тому перший раз випадково потрапила в Карпати, — пригадує Ольга, — пам’ятаю, всі друзі мене відмовляли, казали: навіщо тобі ті гори, лише одна людина запевнила, що не пожалкую, як туди поїду. І справді, мені тоді так сподобалося, там такі прекрасні краєвиди! Ідеш — ніби у тумані, але розумієш, що це хмари — дуже цікаво. Або зранку виходимо з палатки, а там внизу все село в хмарах. Тоді ми за один день пройшли дві гори, важко було. Але коли споглядаєш цю казкову красу, яку словами й передати неможливо, вся втома зникає і той рюкзак вже здається не таким і важким.

Ідеальним періодом для піших прогулянок по горах Ольга називає місяць жовтень. Саме тоді ще достатньо тепло і сухо. Але у будь-яку пору, за її словами, Карпати гарні по-своєму. Комусь вони подобаються влітку, хтось надає перевагу осіннім краєвидам, а найбільш екстремальні полюбляють їх взимку, коли можна на лижах поспускатися.

На лижах, до речі, Ольга також непогано катається. Уже побувала у Буковелі, Славську, Тростяні.

— Якщо чесно, — зізнається дівчина, — Буковель мені не подобається, там спуски нецікаві, дитячі, хіба що для початківців. А от у Славську, в Тростяні цікаво — там і стрибати є де на лижах, і повороти робити, і по прямій летіти на швидкості можна.

Пробувала Ольга займатися й скелелазінням. Але каже, що це не так просто, треба трохи головою думати, щоб правильно вузли різні в’язати, підстраховку закріплювати, тому для початківців необхідна допомога досвідчених альпіністів. А потренуватися можна й у спеціально обладнаному для цього приміщенні. У Луцьку такі є.

— Дуже мені сподобалася переправа через річку, — розповідає про свій відпочинок дівчина. — Натягується канат, до себе чіпляєш обв’язки і так помаленьку пересуваєшся.

Також дуже класно рафтинг (швидкісний спуск по гірській річці з порогами на надувному човні — авт.) спробувати. Мені, наприклад, сподобалося, це щось схоже на американські гірки. Правда, тоді річка не дуже повною була, один раз тільки сильніше гойднуло, а загалом сплав був спокійним. І хочу тих, хто боїться, заспокоїти, що рафтинг — це абсолютно безпечно. Знаю багатьох людей, які після того, як один раз зробили спуск по річці, намагаються знову і знову повторити ці відчуття.

У мріях Ольги — поплавати на байдарках та сходити на Кавказ. А ще хоче відвідати Румунські гори, бо у Карпатах вже кілька разів робила сходження на Говерлу, Петрус і Піпіван. Дівчина каже, що такий екстремальний відпочинок у неї переріс у захоплення і тепер став «як хобі, яке затягує, ніби свого роду наркотик».

На запитання, чи не хочеться на Світязь вирватися позасмагати, відповідає, що ні.

— Нудно, — відверто каже дівчина, — ще би день я витримала, та й то можу тільки плавати, а не лежати на пляжі. Не тому, що я вже настільки активна, просто не люблю мліти на сонці. От море більше подобається, там хоч є можливість поїхати на якісь екскурсії, щось нове побачити. Але якби довелося вибирати, то, однозначно, — гори. Тільки там я можу по-справжньому розслабитись. Там така тиша, у вухах, здається, аж шумить. Оскільки працюю вихователем, то така тиша, де мало людей і ти тільки спілкуєшся зі своєю компанією, мені просто необхідна. Ви не подумайте, що я дітей не люблю, просто з дня в день працювати в садочку виснажливо, тому потрібна зміна обстановки, щоб повернутися знову на робоче місце з новими силами. Приїжджаю в Карпати і повністю відключаюся, бо, по-перше, нагрузка велика, а це заважає думати, плюс чудові краєвиди, які захоплюють — то озерце, то ліс, то каміння.

Ольга дивується, що серед її знайомих та друзів таке захоплення мало хто розділяє. Дівчина каже, що вже кілька разів намагалася подруг переконати відправитися з нею в гори, а вони ніяк.

— Приїжджаю відпочила, вони дивуються, кажуть: «Ти ніби й справді з відпустки повернулася». Але все одно для них це не аргумент. Не знаю, чому люди такі важкі на підйом. Здається, і сімей ще не мають, не такі вже й зайняті, і гроші невеликі треба, але лінуються, напевно.

Людмила ШИШКО