Громада поліського села взяла на своє утримання соціальну сферу

На незвичайний експеримент зважилися у Залізницькій сільській раді Любешівського району: тут взяли на свій баланс всю соціальну сферу села. Отриманий результат мали змогу побачити журналісти під час робочої поїздки голови обласної ради Анатолія Грицюка до Любешівського району.

Два роки тому у районі шістьом сільським радам запропонували взяти на свій баланс заклади освіти, медицини і культури. Зголосилися лише в одній — Залізницькій. І ні дня про це не шкодували, каже сільський голова Галина Римарчук.

— Власний бюджет нашої сільської ради становить 202 тисячі гривень. Плюс ще 3,5 мільйона ми отримуємо централізовано. Це ті кошти, якими раніше розпоряджалися районні управління. Тепер ми ними розпоряджаємося самі. Це набагато краще. Зарплату платимо таку, як і всі, а економія виходить велика. За два роки зробили актовий зал у школі, купили меблі у дитсадок і школу, замінили труби, відремонтували приміщення клубу. Це дало змогу перемістити сюди сільську бібліотеку. Раніше вона знаходилась у сільській раді.

Левова частина «державних» грошей належить освіті. За даними начальника Любешівського райвідділу освіти Миколи Шукаловича, по цій галузі Залізницька сільська рада отримує понад 2 мільйони 428 тисяч гривень.

— Передачу закладів на утримання сільських рад ми запозичили у сусідньому Ратнівському районі, — розповів «Відомостям» пан Шукалович. — Це дуже вигідно робити тим сільським радам, де є багато діток. У районі є ще 5 шкіл, які були б самоокупні. Це у Седлищі, Цирі, Ветлах, Залаззі та самому Любешові. У решті навчальних закладів Любешівщини грошей, які виділяє держава (а це 7 тисяч 732 гривні в рік на школяра і 7 тисяч 375 гривень на дошкільня), вистачало б лише на зарплату та часткову оплату енергоносіїв. Так що довелося б доплачувати самим громадам. З іншої сторони, досвід показує, що коли громада у якійсь спільній справі докладає зусиль, тим більше фінансових, то люди зовсім по-іншому ставляться до тієї ж школи. Переживають, хочуть щось змінити. За цим бачу перспективу.

Приклад іншого ставлення до ролі освітнього закладу побачили у тому ж Залізницькому навчально-виховному комплексі. За словами директора Сергія Котинця, педагогічний колектив робить ставку на розвиток учнівського самоврядування. У фойє школи, де навчається 315 учнів, відразу можна побачити дві скриньки — «доброти» і «довіри».

— У першу скриньку діти кидають гроші, хто скільки може. Торік зібрали 8 тисяч гривень. Їх віддали двом нашим учням, яким потрібна операція на нирки. Зробити її можуть лише у Києві. Так діти вчаться бути милосердними і допомагати нужденним, — пояснив ідею появи скриньок директор школи. — У скриньку «довіри» учні можуть кидати записки з будь-якими проблемами, проханнями і т. д. У минулому навчальному році надійшло 370 звернень. Ми зачитували їх щодня на ранковій лінійці. Спектр дуже широкий — від побудови фонтану до збільшення перерви.

Сільський голова Галина Римарчук каже, що нагальна проблема для села зараз — розширення дитсадочка та відкриття амбулаторії.

— У нас в дошкільному закладі зараз перебуває 94 дитини. А дошкільнят є 248. Приміщення підходяще маємо — це колишня школа, побудована ще 1939 року. Але туди треба трохи вкласти грошей. Дуже нам необхідно розширити ФАПи, яких на території сільської ради три, і зробити амбулаторію. Адже ФАПи невеличкі і не можуть повністю задовольняти потреби людей. Ми хотіли б якусь аптеку відкрити, щоб були ліжка денного стаціонару. Тим більше, що у нас є медичне обладнання, наприклад, для інгаляцій, а місця у нині діючих ФАПах їм немає. Ми зекономили навіть 29 тисяч гривень, які готові вкласти в амбулаторію. А ще у Залізниці хочуть освітлення вулиць завершити, дороги побудувати, музей партизанської Слави у Лубні взяти на свій баланс — все рівно силами громади його підтримують. Галина Римарчук каже, що вона очолює «багату» сільську раду. Власний бюджет — аж 200 тисяч гривень! І на такі гроші, виявляється, можна щось робити. Якщо, звичайно, хотіти.

Наталка СЛЮСАР