Дороги – головний біль Локачинського району

Є два види доріг: державні і місцеві. Державні будуються і ремонтуються за рахунок коштів з держбюджету, місцеві – з обласних, районних чи сільських. Або в складчину – з усіх потрошку. Є ще варіант – не допустити їх руйнування.

Якщо руйнування – вплив погодних умов - це одне, якщо їх руйнують свідомо, пускаючи багатотонний транспорт, то вже має йти відповідальність. У місцевому варіанті – заставити руйнівника справити ситуацію.

Цими днями я здійснила вояж із Локач у напрямку Привітного, Шельвова і Павлівки.

Дороги жахливі.

Якщо говорити про Горохівський напрямок, то без державного фінансування вирішити складно. А можна було б, якби свого часу районні чиновники підключили депутата двох скликань ВР Сергія Мартиняка. Відомий бізнесмен добре прижився на локачинських землях зі своїми курниками і взамін, будучи нардепом, міг би потурбуватись про включення дороги Локачі - Горохів у державний план з ремонту доріг Волині.

Питання: наскільки настирними були районні керівники?

До речі, в повітрі витала думка ще при голові Волинської облдержадміністрації Володимирові Гунчику, що її включать у державний план з капітального ремонту…  На жаль, тоді питання зависло в повітрі, а потім уже й зникло з порядку денного. Те ж саме стосується відрізку дороги Війниця – Локачі. Його мали відремонтувати, коли йшов капітальний ремонт дороги Рівне-Луцьк-Володимир-Волинський. Навіть кошти були виділені. Новий голова облдержадміністрації  Олександр Савченко, що замінив на посаді Гунчика, вирішив, що не на часі і забрав гроші.

Дорога у напрямку Шельвова. Вся у вибоїнах. Нею постійно добирається додому з Луцька після сесій депутат обласної ради Михайло Скопюк. А ще вона відома всій Україні як дорога до Локачинського газового родовища, яке належить «Львівгазвидобуванню». Земля локачинська, газвидобування львівське. І податки Львову.  Бо коли пускали бурити, то ніхто з районних керманичів не  наполіг, аби інвестор  зареєстрував дочірнє підприємство у районі. Тоді б і гроші йшли у місцевий бюджет і дорогу, можливо, було б за що зробити. А так страждають жителі ближніх населених пунктів.

Не краща дорога і в напрямку Павлівки. Все ті ж вибоїни.  Звісно, щороку їх латають. Але достатньо місяць дощу і все роз'їжджається по-новому.

На території П'ятикор знаходиться свинокомплекс «Агрофірми «Луга-Нова», що належить Сергію Ковальчуку. Відомий в області бізнесмен, який сам родом із Локачинського району,  міг би долучитись до питання покращання під'їзних шляхів у селі, хоча б того шляху, яким рухається транспорт його підприємства і пересуваються батьки з дітьми до школи та дитсадка.

Якщо підсумувати сказане: у Локачинському районі закріпилась неправильне відношення районних керівників до місцевих ресурсів. Якось так складається, що ми всім все віддаємо, а взамін нічого не беремо. Так неправильно і так бути не повинно. Якщо орендар здає будинок в оренду, він прописує умови: тобі житло і щоб було доглянуте, мені гроші. Коли ми пускаємо чи запрошуємо крупний бізнес на нашу землю, ми теж повинні, крім орендної плати за землю чи нерухомість, прописати певні  соціально-побутові домовленості: робочі місця, екологічна безпека та підтримка місцевих ініціатив. Так увесь світ працює. Добровільне меценатство та спонсорство ніхто не відміняв.

Галина ФЕДОРЕНКО

журналіст, кандидат на посаду Локачинського селищного голови