Поліські села виживають за рахунок грантів

Покращити соціальну інфраструктуру населених пунктів Волині дають змогу проекти Європейського Союзу та Програма розвитку ООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду». Особливо це стосується поліських районів області, бюджети яких традиційно бідні. Як це втілюється на практиці, журналісти мали змогу побачити під час робочої поїздки голови обласної ради Анатолія Грицюка до Любешівського району.

У районі не вистачає дитячих садочків і шкіл, потребують ремонту ФАПи, клуби, бібліотеки. А робити добудови, реконструкції своїми силами місцеві громади не можуть. Тому грантові кошти дуже доречні.

— У нас сільські громади уже отримали за 6 проектами ПроООН 60 тисяч доларів, — розповів директор любешівського районного комунального підприємства «Інвестиційні ініціативи» Віктор Шоломицький. — Працюємо і по інших проектах. Зокрема у Щитині виграли грант на суму 50 тисяч гривень на ремонт актового залу місцевого клубу та бібліотеки. Це у конкурсі «Розвинені території, здорові люди», який проводять у рамках проекту «Міжнародна науково-інформаційна мережа з питань Чорнобилю». Дуже важливо, що громада, яка бере участь у проекті, має змогу сама вирішувати, які проблеми потребують першочергового капіталовкладення.

Наприклад, у Седлищі громада вирішила, що насамперед необхідно замінити дах у школі, у Залізниці провели у навчальному закладі комплекс енергозберігаючих заходів, а у Бихові — практично побудували новий дитячих садочок.

— Коли нам запропонували взяти участь у проекті ПроООН, то на зборах розглядали декілька пропозицій: впровадження енергозберігаючих заходів у школі, будинку культури. Зупинилися на добудові дитячого садочка. Адже він нам дуже потрібен — кожного року народжуються по 20 діток, — розповів Бихівський сільський голова Сергій Андрусик. — Всього у селі 144 дітини дошкільного віку. У 80-х роках у нас був дошкільний заклад. Проте тоді ж його і закрили — повважали неперспективним. Переобладнали у колгоспну їдальню, потім у гуртожиток. Довгий час приміщення пустувало. Ми його взяли на баланс сільської ради і от тепер знову робимо дитячий садочок. Поки відкриваємо одну групу на 25 дітей. Далі щось будемо думати.

Сільська громада на дитячий садочок зібрала 12 тисяч гривень. Всього вартість проекту — 270 тисяч.

А от у сусідньому селі Залаззі вирішили, що в першу чергу їм потрібна власна амбулаторія. Адже їздити у Любешів за медичною допомогою — несила: районний центр знаходиться на віддалі 35 кілометрів, як мінімум 10 із них дорога мощена камінням.

— На території сільської ради проживає майже 2 тисячі 350 людей, — зазначив Залаззівський сільський голова Микола Лавренюк. — Коли постало питання, що добудовувати — амбулаторію чи дитячий садочок — люди вибрали медичний заклад. Ми його зробили на другому поверсі будинку культури. Витратили 250 тисяч гривень. Із них 80 тисяч — кошти ПроООН. Решта — районного, обласного, сільського бюджетів. І, звичайно, громади.

— Головне в амбулаторії — її наповнення, — каже головний лікар Вікторія Ситник. — Торік за програмою Кабміну отримали «швидку допомогу» і апарат УЗО. У нас є тут і єдина у Любешівському районі сільська аптека, працює дуже досвідчений персонал. Так що тепер медичну допомогу надаємо практично на місці.

— А дитячий садочок нам просто необхідний, — додає сільський голова. — Адже у нас є 321 дитина дошкільного віку. Цього року 22 шестирічок відвідують підготовчу групу при школі. Наступного року таких буде 42. У школі учні вчаться у дві зміни: у нас їх 399. Так що і навчальний заклад також потрібно добудовувати. Одним словом, уже знаємо, на що витратимо наступні «грантові» гроші.

Ще в одному любешівському селі — Цирі — чекати допомоги зі сторони не стали. Проблема відсутності дитсадка постала так гостро, що люди віддали свої майнові паї — колишню контору колгоспу, аби лише мати куди подіти діток. А на території сільської ради є 239 дошкільнят. Торік народилося 38 дітей.

— Я 13-й рік тут головою, ще не було жодного року, щоб смертність переважала народжуваність. Як правило, у нас людей народжується втричі більше, ніж помирає, — каже сільський голова Світлана Губарик. — Господарство тримати, город садити, в ліс сходити — треба десь діток дівати. Ми у 2009 році почали садок будувати весною і до зими закінчили. Зараз його відвідує 50 дітей, є чотири групи. Мало.

Проте найбільша проблема у Цирі — школа. Вона єдина в районі, де діти не забезпечені харчуванням, бо немає їдальні. Відсутній також спортивний зал. Взагалі навчальний заклад розрахований на 100 учнів, а відвідують його 202.

— Школу добудовуємо третій рік, — розказує пані Світлана. — Вже бачимо, що і її буде мало. Старшокласники їздять у Любешів. Тому є потреба в тому, щоб була середня школа. До Любешова з однієї сторони 18 кілометрів — дорога гірша, з іншої — 23. Щороку набираємо по 2 перші класи. Незручності у тому, що діти вчаться у дві зміни. Класи переповнені, так що ми тут жартуємо: закінчимо добудову — розпочнемо будівництво.

Оптимізму, звичайно, людям у поліській глибинці не позичати. Адже щоб закінчити почате, треба до 1,5 мільйона гривень. Вони передбачені у Стабілізаційному фонді. Коли надійдуть на Волинь — невідомо.

— Цього року у переліку, який ми подали до Стабілізаційного фонду, було 30 об’єктів, — зазначив голова облради Анатолій Грицюк. — Виділили 7 пріоритетних, у тому числі школи. Сподіваємося, що буде завершено і введено в експлуатацію 3 — у селах Мостище Камінь-Каширського району, Цир Любешівського і Красноволя Маневицького. Треба продовжити будівництво шкіл у Рованцях і Баєві Луцького району. У Мінрегіонбуді нам пообіцяли, що до шостого місяця гроші будуть. Але вони не йдуть. 3 мільйона 100 тисяч гривень лише надійшли на будівництво радіологічного корпусу обласної клінічної лікарні. На Красноволю ми виділили 600 тисяч гривень із обласного бюджету. На школи у Мостищах і Цирі нам дуже важливо знайти внутрішні кошти, щоб до 1 вересня їх здати. Сподіваємось, що хоча б восени гроші зі Стабфонду все ж надійдуть. Тут треба допомагати. А то часто-густо ми вкладаємо гроші, а ці школи напівпорожні. А тут, у Цирі, життя вимагає.

Наталка СЛЮСАР