Всього за рік занять 15-річна лучанка стала чемпіонкою з пауерліфтингу
На початку червня відбувся щорічний відкритий чемпіонат Волинської області з пауерліфтингу та жиму штанги лежачи. В змаганнях приймали участь 60 спортсменів із Волинської, Рівненської та Львівської областей. Але серед усіх виділялась одна учасниця — 15-річна лучанка Валерія Тернова.
На початку червня відбувся щорічний відкритий чемпіонат Волинської області з пауерліфтингу та жиму штанги лежачи. В змаганнях приймали участь 60 спортсменів із Волинської, Рівненської та Львівської областей. Але серед усіх виділялась одна учасниця — 15-річна лучанка Валерія Тернова. Ця дівчина у триборстві зібрала суму 300 кілограмів у своїй ваговій категорії (до 56 кг), обійшовши більш досвідчених і підготовлених суперниць. Цікаво стало поспілкуватися з дев’ятикласницею — чому обрала такий недівочий вид спорту, чи не боїться перетворитися на гору м’язів? Виявилось, інтерес до пауерліфтингу, можна сказати, передався по спадковості, перемога на чемпіонаті області — не перше вагоме досягнення, а плани на майбутнє тісно переплетені зі спортом.
Побачивши Леру на вулиці, в школі, у транспорті, ніхто не подумає, що це дівча по півтори години у день тягає штангу й гантелі. Тендітна шатенка, струнка, підтягнута і усміхнена. А на фоні кремезних чоловіків (я зустрічалася з Валерією у тренажерному залі «Інтер-Атлетика», де вона займається) — взагалі здається мініатюрною. Натомість її результати виглядають вражаюче.
— Цієї зими їздила на чемпіонат Рівненської області, де виконала норматив кандидата у майстри спорту. А тут перевищила власне досягнення: у присіданні зі штангою підняла 130 кг, у жимі лежачи — 60 кг, у тязі — 110 кг. У сумі триборства вийшло 300 кг, що й принесло мені перемогу, хоч я уже не сподівалась, бо зробила дві помилки, — чесно зізнається чемпіонка.
Скромність і невпевненість у власних силах можна списати на брак досвіду — Валерія займається пауерліфтингом усього рік.
— Так, прийшла у тренажерний зал у 14 років, — розповідає Лера. — Хотіла підтримувати гарну форму, про професійний спорт, змагання, рекорди навіть не думала. Хоч і виховуюсь у спортивній сім’ї: тато — майстер спорту міжнародного класу, мама теж тренується і виступає. Тільки вони мене не силували до гантель і штанги, просто часто говорили про спортзал, і я вирішила теж спробувати. Розслабитися мені не дали (сміється — авт.). Тренер Олег Хом’як, який добре знає моїх батьків, відразу звернув на мене увагу. Напевно, помітив у мені потенціал. Спершу я присідала тільки з грифом, а далі Олег почав завантажувати, поступово додавати вагу. От тоді зрозуміла, що все це не просто так, а підготовка до змагань. Назад дороги вже не було — на мене покладали надії тренер, батьки, одноклубники. Крім того, спорт робить життя змістовним, яскравішим і ні в чому не обмежує: особливої дієти нема, тільки намагатися не їсти після 6-ї вечора. Ближче до змагань не можна жирного, смаженого, тобто калорійного, щоб «не випасти» зі своєї категорії.
Ну, батьки, наставник — зрозуміло, вони зацікавлені особи. А як однокласники і друзі сприйняли нове захоплення?
— Найближчі друзі поставились нормально, приходять уболівати за мене на змаганнях. А однокласники чомусь відразу вирішили, що я стала зловживати препаратами для нарощування м’язів, — зізнається Лера. — Та ні в мене, ні в батьків, ні в тренера навіть думки такої не було! Кажуть, що це недівочий вид спорту, та мені подобається. Я не переживаю, що стану чоловікоподібною, бо не приймаю анаболіки, які безповоротно змінюють жінок. А коли десь у незнайомій компанії кажу, що займаюся пауерліфтингом, не вірять. Я й справді не схожа на завсідницю тренажерного залу (посміхається — авт.).
Якими б не були потяг до спорту і дисципліна, та вік усе ж бере своє — в 15-літніх дівчаток у голові залицяльники, дискотеки, мода, косметика…
— Я знаходжу час на все — і на спортзал, і на розваги, і на навчання, — відповідає Валерія. — У тренажерці почуваюся комфортно, як удома, тож тренування можна назвати відпочинком. Цього року закінчила 9-й клас, пробуватиму вступити у Педагогічний коледж на фізичне виховання. Якщо не вдасться, то далі студіюватиму англійську мову, яку вже зараз непогано знаю.
А щодо інших планів на майбутнє, то юна чемпіонка не збирається відмовлятися від пауерліфтингу.
— Після змагань трохи відпочила, можна й продовжувати готуватись, наприклад, до чемпіонату України — як тренер скаже, — підсумувала дівчина.
Спілкувалась Ярина КИСЕЛЬОВА
