Зелений туризм на Волині потребує популяризації

Поки що він розвивається сам по собі

Спекотне літо набирає обертів, і в кожного, кому набрид «галас» міста, вихлопні гази, «зафаршировані» маршрутки та суворі будні роботи, закрадається думка: «А чи зможу я вирватися на декілька днів відпочити?». Відпустка в далекі країни до моря — дорого і, як мінімум, раз на рік і то на пару днів, а ось на природу в село можна вирватися будь-коли. Сільський відпочинок поблизу озера — для тих, хто хоче розслабитися морально та фізично, зібратися з думками та силою. Любителів незайманої сільської природи називають «зеленими» туристами. Що ж означає поняття «зелений туризм» і чи є у нього перспективи розвитку на Волині — у краї лісів та озер — дізнавалися «Відомості».

— Сільський зелений туризм — це додатковий вид діяльності на базі особистого селянського господарства, він передбачає надання послуг відпочиваючим з розміщення, харчування, розважальних екскурсій, — пояснює головний спеціаліст з організації туризму управління культури та туризму облдержадміністрації Віталій Чернець. — Це не основний вид діяльності господаря, як, наприклад, у Карпатському регіоні, де під сільський зелений туризм підвели просто категорію готелів і баз відпочинку, у нас він класичний, відповідно до визначення у законі та наукових трактувань.

За словами Віталія Сергійовича, перспективи розвитку у такого туризму на Волині великі. Вже сьогодні зареєстровано 87 особистих селянських господарств, які надають послуги із зеленого туризму. Дивуюся, чому так мало, адже лише біля Світязя влітку майже всі місцеві жителі пропонують відпочивальникам свої господи. Виявляється, що господарі сільських садиб, які приймають до десяти туристів, не зобов’язані реєструватись як суб’єкти підприємницької діяльності.

— Крім того, у нас туризм на сезонній основі, в основному літом переважає, особливо у Шацькому районі, — розповідає Віталій Сергійович. — Тому такі господарства мають законне право не реєструватися. Але є селяни, які задекларували бажання і створили певні умови для туристів. До них можна у будь-який момент зателефонувати, запитати, чи є вільні місця і замовити відпочинок. Найбільше таких у Ківерцівському районі, Любешівському, Ратнівському, є два цікаві господарства в Іваничівському. Там хазяїн спеціально будував оселю з розрахунку, що прийматиме туристів. В Ківерцівському районі реалізовувався цікавий проект з ліквідації жіночого безробіття громадським об’єднанням «Волинські перспективи». Він передбачав жінок, які мали хороші обійстя, навчити від початку і до кінця, як займатися цим бізнесом. Кілька господинь уже переобладнали у своєму будинку по 2-3 кімнатки під такі готельні номери з домашнім затишком. Є такі у селі Жабка, де мальовничі ліси й озеро, там можна рибу ловити, кататися на конях, збирати гриби, ягоди.

Як повідомив Віталій Сергійович, зеленим туризмом в основному цікавляться іноземні туристи та гості з великих урбанізованих міст.

— Вони вже бачили всі пропозиції традиційного відпочинку: європейські й міжнародні курорти, тому хочуть на 2-3 дні відвідати провінцію, приїхати на Волинь. У нас бували гості з Канади, Польщі, Росії, з Києва багато. Не проти вони взимку в якійсь сільській родині зустріти традиційне Різдво. Сьогодні грає на руку ситуація з ціновою політикою в Криму, в Одесі, де, по-перше, дорого, по-друге, сервіс такий собі, а по-третє, море брудне. Чув серед людей і дуже високого достатку, що вони надають перевагу саме сільському відпочинку: кажуть, я краще приїду на Волинь до чистого озера, де абсолютно дика незаймана природа, зніму за ті самі гроші житло на місяць, діти повернуться набагато здоровішими, ніж з моря, бо їстимуть продукти не базарні, а з грядки.

Кожного року в регіоні до господарств, які реєструються як суб’єкти підприємницької діяльності з туризму, додається приблизно десять. Однак, виходячи з ситуації, яка склалась в цій галузі, наша область та й країна в цілому ще слабо працюють над популяризацією зеленого туризму. Приміром, де пільги, вигідні кредити, які б допомагали розвиватись?

З іншого боку ми вирішили перевірити запевнення чиновника про те, що вони, мовляв, залучають до активної співпраці турагентства. Зателефонували у кілька з них. Директор однієї з таких турфірм запевнила, що їй інформації ніхто про гостинні садиби не надсилав і організувати відпочинок вона може хіба що на Світязі у готельних комплексах. Ще в одній відразу відрубали: «Сільським зеленим туризмом не займаємося». У третьому турагентстві менеджер заявив, що «у нас це проблематично, от у Карпати можемо відправити хоч вже», але потім запропонував залишити контактний телефон, можливо, щось і підберуть.

Отже, дізнатися про пропозиції зеленого туризму на Волині через турфірму не вдалося, тоді переглянули буклети та турпутівники, де мовляв, також є інформація про зелений туризм. На жаль, у кількох з них, що потрапили до рук, такої не виявилося. Залишається ще один варіант — скористатися веб-сайтом управління культури і туризму, де, за словами Віталія Чернеця, зібрано повну інформацію з контактними телефонами гостинних садиб. Та й тут зловили облезня, бо кілька телефонів взагалі не відповідали, за кількома ніхто не брав слухавки. Мабуть, інформація про садиби просто застаріла. Ну і фото не вистачає, адже перед тим як кудись їхати, кожен турист хоче наочно побачити умови проживання. Правда, в управлінні запевнили, що зараз працюють над фотофіксацією гостинних садиб.

З кількома господарями гостинних садиб ми все ж таки порозмовляли. Руслана Ривачук із Горохівського району відразу розчарувала:

— Рік цією справою займалася, а тепер ні, — каже господиня. — Такий бізнес вимагає і часу і здоров’я. Треба постійно вдома бути, а я зараз вже на роботу ходжу. Приїжджали до мене зі Львова два рази, делегація з Німеччини була з 9 чоловік.

Господиня гостинної садиби Наталія Борисюк з Любешівського району на сьогодні вже не впевнена, чи вдасться їй організувати людям відпочинок. Адже, як пояснила, «прийняти» на нічліг у хаті — трохи замало.

— Треба, щоб людям було цікаво, — пояснює Наталя Степанівна. — Варто продумати якісь екскурсії, побудувати щось під український стиль, можливо, баню, і будинок ще один не завадив би. Але для цього треба немалі гроші, тому планую, але поки що спробую бажаючих прийняти в тих умовах, які є.

А от для сім’ї Швирид із села Люб’язь Любешівського району такий бізнес до душі, бо займаються ним уже з 2004 року.

— Сьогодні у нас гостює троє чоловік зі Львова, — розповідає пан Володимир. — Приїхали порибалити, на вихідні ще до них прибудуть друзі. На півострові відпочивають (у селі є озеро і річка, яка омиває кілька так званих півостровів). До хати приїжджають, щоб телевізор подивитися, води набрати і назад на острів. Замовляють, що смачненького приготувати, але народ невибагливий, домашнього хліба хочуть, кислого молока. З Києва телефонували недавно, місця замовили на День молоді — ті вже у будинку житимуть. У нас свій транспорт є, возимо відпочивальників у ліс по гриби, ягоди. От хочуть вони собі супчику з лисичок зварити, а нам не довіряють у такій справі, то будь ласка — ось ліс, ось казан — готуйте. У нас і катамаран є, і водні лижі, і катер.

Господар каже, що у сезон, тобто коли тепло, у них завжди народу повно. З віддалених міст приїжджають — Тернополя, Івано-Франківська, Закарпатської області, навіть із Болгарії були. Зимою ж через те, що поганий доїзд і доріг ніхто не чистить, туристів нема.

— У своєму будинку 4 кімнати здаю, — продовжує господар. — Але з людьми завжди треба бути поруч, розповідати багато всього цікавого про наше Полісся і показувати, вони уваги вимагають. Та головне — гарно зустріти, багатий стіл накрити. Ті, що з Луцька приїжджають і вже не вперше, то самі собі раду дають.

А серед відомих особистостей, які бувають у господі Швиридів, пан Володимир назвав Сашка Положинського, який відпочиває у Люб’язі кожного року.

Запитання про рекламу господаря трохи здивувало.

— Та яка реклама, от приїхав хтось, сподобалося, скаже другому і так далі.

Отож, якщо з розумом займатися, то на даний момент зелений туризм може принести непогані прибутки. Та без державної підтримки хоча би інформаційно не обійтися. І те, що роблять держструктури — це добре, але, мабуть, замало, щоб говорити про перспективу розвитку такого бізнесу на Волині.

Людмила ШИШКО