Як живеться Марковичам із газовим родовищем

Головне питання, яке турбує мешканців Локачинського району, — газифікація їх населених пунктів. Про це журналісти мали змогу дізнатися під час робочої поїздки до району голови обласної ради Анатолія Грицюка. Постійно зростаюча ціна на газ людей не лякає — вони ж бо мають власне газове родовище.

На Волині Локачинське газове родовище відкрите 1979 року. Видобуток газу з трьох свердловин розпочався 1999-го і був розрахований на 20 років. Прогнозовані запаси газу тут — майже 7 млрд. кубометрів.

Планувалося, що на добу видобуватимуть 700 тисяч кубів газу. Тому обладнання мало б себе окупити через дев’ять років після відкриття. Проте не так сталося, як гадалося. За словами начальника Локачинського газопромислу Івана Яковіва, запаси газу виявились набагато меншими від прогнозованих. Сьогодні із 20 діючих свердловин щодоби добувають лише 90 тисяч кубів газу.

Крім того, собівартість Локачинського газу — найвища у структурі «Львівгазвидобування». У квітні вона становила 1654 грн. за тисячу кубів. А ціна на газ для населення становить 480 гривень. Виходить, що локачинський газ — збитковий?

Не справдилися очікування щодо внеску родовища у розвиток соціальної інфраструктури району. За словами голови районної ради Миколи Усика, бюджет району отримує від роботи родовища 300 тисяч гривень в рік. Основні податкові платежі йдуть на Львівщину — там зареєстроване підприємство.

Це особливо обурює жителів навколишніх сіл. Адже вони часто мусять терпіти всі «принади» сусідства: повітря із запахом сірки, який вітром заносить з родовища, дороги, які розбили вантажівки під час будівництва тощо.

Натомість саме села, які знаходяться біля родовища, — не газифіковані. Парадокс. Приміром, невелике село Роговичі (62 двори) знаходиться, можна сказати, в епіцентрі газовидобування: воно оточене 4 свердловинами. А домівки люди опалюють дровами.

Інший приклад — Марковичі. Саме на землях цієї сільської ради розміщений основний промисел.

А в селі — початкова школа, збудована у 1939 році, клуб — у 1938-му. Щоправда, почали тут у 1992 році споруджувати нову школу. Проте ця будова стала довгобудом. Як розповів сільський голова Федір Нижник, у громади на нього вже інші плани — зробити тут соціально-культурний центр — розмістити бібліотеку, клуб, ФАП. Для добудови потрібно, як мінімум, півтора мільйона гривень. У сільради і в районі грошей немає: добудувати б хоч цього року до дитячого садочка декілька класних кімнат для школи. Просив пан Нижник про допомогу голову обласної ради. Але й в обласному бюджеті цього року фінансів — мізер. Єдине, що міг пообіцяти Анатолій Грицюк локачинцям, — допомогти газифікувати район. Адже із 54 сіл до цих пір не мають газу 18.

Наталка СЛЮСАР