Волинянам презентовано книгу про художню школу "бойчукістів"
У Луцькому художньому музеї відбулась презентація двох книжок «Школа Михайла Бойчука. 37 імен» та альбом збережених творів М.Бойчука, написаних сином відомого бойчукіста Охріма Кравченка, кандидатом мистецтвознавства Львівської академії мистецтв.
<!-- /* Style Definitions */ p.MsoNormal, li.MsoNormal, div.MsoNormal {mso-style-parent:""; margin:0cm; margin-bottom:.0001pt; mso-pagination:widow-orphan; font-size:12.0pt; font-family:"Times New Roman"; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";} p {mso-margin-top-alt:auto; margin-right:0cm; mso-margin-bottom-alt:auto; margin-left:0cm; mso-pagination:widow-orphan; font-size:12.0pt; font-family:"Times New Roman"; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";} @page Section1 {size:612.0pt 792.0pt; margin:2.0cm 42.5pt 2.0cm 3.0cm; mso-header-margin:36.0pt; mso-footer-margin:36.0pt; mso-paper-source:0;} div.Section1 {page:Section1;} -->
У Луцькому художньому музеї відбулась презентація двох книжок «Школа Михайла Бойчука. 37 імен» та альбом збережених творів цього художника, написаних сином відомого бойчукіста Охріма Кравченка, кандидатом мистецтвознавства Львівської академії мистецтв Ярославом Кравченком.
Художню школу, започатковану Михалом Бойчуком, спочатку називали «неовізантизмом», далі «школою монументалістів», а пізніше вона отримала назву "бойчукізм". До цього напрямку належали Софія Налепинська-Бойчук, Микола Касперович, Іван Липківський, Іван Падалка та Василь Седляр. 1937 року вона припинила існування, основних бойчуків було знищено, а решту репресовано. Ідеологічні чистки проводились і в 50-60 роках 20 ст. В першу чергу, тому що бойчукістська школа створювала національне українське мистецтво, яке йшло врозріз із соцреалізмом, з радянською ідеологією.
Автор книги розповів про її створення: «Ми хотіли відродити цю школу, згадати як все відбувалося насправді. Спочатку у книжці згадувалось 15 імен, далі 25, зупинилися на 37 постатях, бо треба було щось видавати: підпирав час, підпирало видавництво.» Це перша сходинка у відновленні біографії Михайла Бойка і школи бойчукістів, резюмував він. Авторові телефонують люди з України, Росії, Польщі, які мають новий матеріал для дослідження.
Ярослав Кравченко почав дослідницьку роботу з біографії свого батька Охріма, який дотримувався тієї бойчуківської традиції, який малював більше для себе, ніж для виставок. В 1995 році видав книжку, в якій намагався описати той час. Свого часу він бачив і спілкувався з Олександром Музикою, Оксаною Павленко, Сергієм Колосом, цінна інформація збереглася в листах, спогадах. У Ярослава Охрімовича з’явилася ідея, що про цю епоху треба розповісти і почав займатися цим дослідженням з 1984 року з публікації про батька.
«Як не замовчувались імена послідовників школи Михайла Бойчука, вони повертаються. Зважаючи на те, що твори знищені, багато втрачено, багато забуто», - підсумувала керівник художнього музею Зоя Навроцька. Хоч система намагалася система знищити цю школу, її історію вдалося відродити, наголосила вона.
Тема бойчукізму є вдячною і невдячною, тому що фактично є мало історичного матеріалу.
«Це ошатне видання, але найбільша цінність його у зібраному матеріалі», - дала оцінку праці доктор мистецтвознавства Мирослава Стельмащук За її словами важливим є розділ бібліографії, цінними є зібрані листи, які потрібно було збирати буквально по крупиночках.
На створення книги пішло приблизно п’ять років, розповів Ярослав Кравченко. «Хотілося б щоб книга не була просто написана і поставлена на полицю як один з чергових блокбастерів. А це мала бути річ, яку б людям хотілося взяти, почитати, потримати в руках», - підсумував автор.
