Непослідовні дії луцької влади відлякують інвесторів

За один рік обласний центр Волині у рейтингу українських міст найкращих для життя, який щорічно проводить журнал «Фокус», опустився на 11 позицій — із 10-ої у 2008 році на 21-шу у 2009-му. Натомість сусіднє Рівне у 2008 році взагалі не увійшло до рейтингу, а вже у 2009-му посіло 17 місце. Автори рейтингу оцінювали розвиток інфраструктури (кількість дитячих садків, шкіл, супермаркетів, ринків), екологію, зайнятість населення, інвестиційну привабливість та інше.

Чому так «опустився» Луцьк порівняно з Рівним за цими параметрами — видно неозброєним оком. За останні роки у сусідньому обласному центрі з’явилося декілька великих торгових центрів, які стали одночасно центрами сімейного дозвілля і відпочинку. Тут реально роблять життя рівненчан комфортнішим, а не тільки говорять про це. Для прикладу: у Луцьку декілька років обговорюють тему будівництва на Театральному майдані підземного переходу з торговельним комплексом. Оголошували конкурси, розробляли проекти, уже навіть і деякі роботи розпочали — але далі справа не пішла.

У Рівному ж ідею про будівництво торгового центру під місцевим центральним майданом почали втілювати пізніше від Луцька. Він уже працює. І археологи на заваді не стали, хоча знайшли там скарб зі 100 монет різних держав першої половини XVII століття.

Ще один приклад. За останні декілька років у Тернополі та Львові відкрили аквапарк. Туди із задоволенням на вихідні їдуть відпочивати луцькі сім’ї. Питання: чому в обласному центрі Волині, крім зоопарку зі звірами, на яких без сліз дивитися важко, атракціонів у центральному парку, біля яких у вихідні черги, та спортивно-розважального комплексу «Адреналін-Сіті», і піти немає куди. Хоча громадськості відомі принаймні три пропозиції спорудження того ж таки аквапарку. Жодна в життя не втілилась.

Приватний бізнес не хоче вкладати гроші, а в міському бюджеті їх немає — приблизно до такого формулювання зводяться пояснення чиновників міської ради.

А ніхто із них не задумувався: чому приватний бізнес у Луцьку не хоче вкладати гроші? Логічно, що якщо багато мешканців міста дозволяють собі поїхати на вихідний у Тернопіль, Львів, Рівне і «залишити» гроші у тамтешніх центрах сімейного дозвілля, то, напевне, зі значно більшим задоволенням вони зробили б це вдома — зекономили б на дорозі.

Але бізнесу потрібні гарантії влади, її прогнозовані і послідовні дії. У Луцьку із цим проблема.

За прикладом далеко ходити не треба. Варто лише проаналізувати позицію влади у конфлікті між ПФ «Скорпіон-Сервіс» із підприємцями, який, до речі, вона і спровокувала. Його суть полягає у тому, що у 2002 і 2004 роках Луцька міська рада надала ПФ «Скорпіон-Сервіс» в оренду земельні ділянки між вулицями Карпенка-Карого та Кравчука. На них тимчасово було організовано ринок, про що свідчать укладені угоди. Їх термін добіг кінця у 2008 році. «Скорпіон-Сервіс» вирішив у цій зоні розпочати будівництво другої черги ТЦ «Ювант», проект і всю іншу документацію якого міська влада і погодила. Але підприємці не побажали звільняти місць, «до яких звикли». У конфлікті, що виник, важливою була позиція міської влади. Богдан Шиба так і не зміг прийняти «соломонового» рішення, ба навіть чітко висловити власну позицію. Проте його визначення ролі керівників великого бізнесу в Луцьку як «рабовласників» розставляють крапки над «і». Відтак, сесія приймає рішення… розірвати договір оренди зі «Скорпіон-Сервісом». Але прокурор його опротестовує як незаконне. Після цього Богдан Шиба начебто змирився: нехай конфлікт господарюючі суб’єкти вирішують у суді.

Так, як повідомили у прес-службі ПФ «Скорпіон-Сервіс», наразі всі рішення судів — на користь фірми. Господарський суд Волинської області ще в січні цього року виніс рішення про зобов’язання звільнити торгові площі. Подавши скарги до Львівського апеляційного господарського суду, підприємці отримують послідовні відмови. У трьох справах ці відмови підтверджені Вищим господарським судом України. Один підприємець навіть подавав скаргу до Верховного Суду України. Проте рішення судів усіх інстанцій одноголосні: звільнити торгові місця, що на орендованій «Скорпіоном» землі.

У результаті вже винесених судових рішень найближчим часом буде звільнено торгові площі, на яких розташовані такі бутики:

постановою Вищого господарського суду України: - №28 — підприємець Познанська Надія Артемівна (від 25.08.2009; рішенням Верховного Суду України лишили постанову ВГСУ без змін); - №34 — п-ць Павленко Валерій Вікторович (від 17.09.2009); - №89 — п-ць Король Іван Іванович (від 17.09.2009);

постановою Львівського апеляційного суду: - «Галант» №46 — п-ць Федорович Світлана Іванівна (від 02.03.2010); - «Дитячі іграшки» №56 — п-ць Вишневська Наталія Анатоліївна (від 24.02.2010); - «Лора» №62 — п-ць Віжевський Володимир Петрович (від 13.04.2010); - «Modas» №67 — п-ць Лець Світлана Степанівна (від 24.03.2010); - «Каріна» №74 — п-ць Майструк Наталя Валеріївна (від 2.03.2010).

Решту справ Львівський апеляційний суд ще розглядає.

У той же час Господарський суд у Волинській області виніс рішення про зобов’язання звільнити торгові площі (окрім вище перелічених): - «Далас» №30-29 — п-ць Данилюк В’ячеслав Євгенович (від 18.01.2010); - №36 — п-ць Іванюк Марія Михайлівна (від 23.12.2009 р.); - «Bootes» №37 — п-ць Костецька Раїса Павлівна (від 12.01.2010); - «Діана» №41 — п-ць Ляшук В’ячеслав Володимирович (від 23.12.2009); - «Світ взуття» №47 – п-ць Гринюк Леонід Володимирович (від 23.12.2009); - «Килими» №48 — п-ць Онищук Віталій Петрович (від 12.01.2010); - №52 — п-ць Овчарук Олександр Миколайович (від 23.12.2009); - №54 — п-ць Форманюк Світлана Дмитрівна (від 23.12.2009); - №54а — п-ць Гончарук Людмила Вікторівна (від 12.01.2010); - «Побутова техніка» №55 — п-ць Пасічник Олена Вікторівна (від 23.12.2009); - «Ікс L №64» — п-ць Гвоздик Володимир Васильович (від 23.12.2009); - «Джинсоград» №79 — п-ць Міщук Сергій Ярославович (від 23.12.2009); - №81-82 — п-ць Варжель Олександр Сергійович (від 18.01.2010); - «Gino Rossi» №86-87 — п-ць Гвоздик Володимир Васильович (від 23.12.2009); - «Жіночі костюми» №88 — п-ць Кисляков Сергій Олександрович (від 23.12.2009); - а також рішенням Луцького міськрайонного суду від 22.03.2010 р. бутік «Володимир» №39 — власник Кунц Володимир Анатолійович.

Таким чином, «Скорпіон-Сервіс» практично довів свою правоту у судах. Поки йдуть тяжби, підприємці уже півтора року продовжують експлуатувати понад тисячу квадратних метрів, не сплачуючи ні фірмі за користування площами, ні місцевому бюджету ринковий збір. Голосно заявляючи, що «в них відбирають останній хліб», торговці умудряються, за словами працівників ринку, ще й «здавати» свої контейнери в оренду. Нині це близько тисячі у. о. в місяць. Згідно ж із затвердженими ставками ринкового збору, що справляються на ринках Луцька, загальна сума, яку недоотримав бюджет міста за період незаконної торгівлі на вказаному ряду — більше 200 тис. грн.

Проте міська влада воліє цього не помічати. Більше того, очевидно забувши свої ж слова і обіцянки, Богдан Шиба доручив розірвати раніше укладений договір оренди зі «Скорпіоном» на 25 років. Влада програла у місцевому господарському суді. Львівський апеляційний господарський суд 6 травня 2010 року також залишив договір оренди земельної ділянки між цією фірмою та міськрадою в силі.

Тепер Богдан Шиба вважає, що не справа судів вирішувати, кому міська влада має давати землю, а кому ні. «Дуже прикро, що не територіальна громада, а суд вирішує, як використовувати землі», — сказав він на одній із сесій.

Скажіть, чи може з ТАКОЮ владою приватний бізнес вкладати гроші (а це мільйони гривень) у розвиток Луцька? Раптом Богдан Павлович сьогодні скаже «будуйте», а завтра передумає?