63-літній лучанин став чемпіоном із пауерліфтингу

Василь Іванюта доводить, що бути спортивним і активним нині модно

Спорт — це наркотик, тільки позитивний. Під час фізичного навантаження в організмі виробляються ендорфіни — гормони щастя, а коли ще й помітний результат, тобто підкачані м’язи, підтягнуте тіло, то у тренажерний зал просто магнітом тягне. І для спорту, як і для кохання, вік не має значення. Це доводить 63-річний лучанин Василь Іванюта, який цього року на чемпіонаті України з пауерліфтингу серед ветеранів став подвійним чемпіоном — у жимі штанги лежачи та триборстві. Він також встановив рекорд України: з власною вагою 73 кілограми вижав штангу 117,5 кілограма. Але на цьому зупинятися не збирається. На меті має покращити власний рекорд, а також потягатися з ветеранами пауерліфтингу на чемпіонаті Європи. А з чого все починалося, Василь Георгійович розповів «Відомостям».

Виявилось, що чемпіон, який так гідно представив Волинь на всеукраїнській першості у Коломиї, родом із Одеси, а до Луцька переїхав у 2004 році. Професійно спортом ніколи не займався, але захоплювався культуризмом. Потрапивши у нове місто, не відмовився від свого активно хобі — і тут знайшов спортзал, аби підтримувати форму. Спершу молоді хлопці дивувалися, що чоловік у такому поважному віці тягає залізо, та побачивши його старанність і наполегливість, взялися допомагати.

— Жим лежачи в мене непогано виходив, а от присідання зі штангою і станова тяга не ладилися, — зізнається Василь Іванюта. — Мої наставники Олег і Роман глянули й кажуть: «Ой, дідусю, напевно, ми даремно тебе тренуємо. Треба вже показувати якийсь результат». І стали мене залучати до силового триборства. Олег Хом’як взявся за мене серйозно, всі навантаження відзначав у журналі, стежив за збільшенням ваги. За деякий час ми вже брали участь у змаганнях міського й обласного масштабу. У 2008 році вперше вийшов на Кубок України за версією Всеукраїнської організації пауерліфтингу (ВОП). У своїй віковій категорії (від 60 до 70 років) я зайняв перше місце. Наступного року поїхали на чемпіонат України, що проходив в Острозі. Там у жимі лежачи теж був першим. Обрадувані такими досягненнями, вирішили замахнутися на триборство. Півроку ми готувалися і поїхали на відкритий чемпіонат Рівненської області. Я виборов друге місце, можна сказати, серед молоді, бо там не було розрізнення за віком.

Та й у тренажерній залі штанга і гантелі не зважають на вік спортсмена. Тож доводиться займатися на рівні з молодими.

— Штанга не хворіє, вона як важить 100 кілограмів, так і залишиться. І ти її мусиш підняти, а до цього, звісно, треба багато тренуватися, — розмірковує 63-річний рекордсмен. — Базова підготовка дуже важлива. Займаюся три рази в тиждень по півтори години. Коли Олег приходить на тренування і бачить, що я хоч трошки посміхаюся, тобто почуваюся вільно, то каже: «Так, дядя Вася, сьогодні йдемо вверх». І дає мені більші навантаження. Я хоч і впираюсь, але відкрутитися не вдається, тому, думаю, досягаємо хороших результатів.

Найближча ціль — готуватися до наступного чемпіонату України, бо нам дуже сподобалось. Я за два дні змагань схуд на 2 кілограми, а мій тренер так переживав, що аж на 3 кг. Наступного року хочемо встановити черговий рекорд України.

Але не тільки Василь Іванюта має чималі досягнення, його тренер Олег Хом’як — теж кращий. По-перше, він неодноразовий чемпіон України з пауерліфтингу за версією Всеукраїнської організації пауерліфтингу. А по-друге, наймолодший заслужений тренер України. Зараз йому 25 років, а звання отримав ще у 23 — за підготовку двох чемпіонів світу Анатолія та Вадима Гречко. А тренувати дідуся Василя, каже, взявся, бо побачив у ньому чималий потенціал.

— Василя Георгійовича почав тренувати з 2007 року. Познайомилися в тренажерному залі, він для себе займався бодібілдингом — підкачував м’язи, щоб бути в тонусі, як він пояснює — аби гарно виглядати на пляжі в Одесі. Ціль на перспективу — виїзд на чемпіонат Європи. Звісно, потрібні фінанси. Зараз матеріально дуже допомагає другий тренер Василя Іванюти Володимир Горошко, який є власником мережі фітнес-центрів «Інтер-Атлетика».

Василь Георгійович показує хороший приклад своїм рідним.

— Зять займається історичним фехтуванням, б’ється на мечах, — розказує дідусь-рекордсмен. — 4-річний онук уже паличку лежачи підіймає, а молодшому ще нема року, тож до спорту поки не залучаємо. Але уважно стежимо за їхнім раціоном харчування, щоб діти були рухливі й не набирали зайву вагу.

— Зараз стає модним здоровий спосіб життя і хороша фізична форма, — додає тренер Олег Хом’як. — Усе більше в тренажерні зали приходять школярі, студенти. Коли років десять тому зали тільки почали з’являтися, це було ноу-хау, а зараз це звично, адже люди усвідомили, що головне — здоров’я. Тим більше, в тренажерці основна маса займається не спортом, а просто активною фізкультурою.