Буцин чи Сереховичі? Кому віддадуть перевагу старовижівці

За перспективним планом Волинської області, у Старовижівському р-ні є громада із центром у с. Буцин. До неї, окрім самої Буцинської сільради, мають увійти довколишні Мизівська, Соколищенська, Синівська, Поліська, Седлищанська, Солов’їнська, Секунська та Сереховичівська. 

Варто зауважити, що таке бачення об’єднання з’явилося вже згодом. До того велися серйозні дискусії: ще у травні, після зустрічей у громадах, у картах експерти визначали центром громади с. Сереховичі. Згодом Старовижівський р-н узагалі стали розглядати як єдину громаду, котра дійсно мала всі шанси на розвиток та підвищення економічних показників – на цьому зійшлися у районі, області й навіть фахівці Мінрегіону. Але, зважаючи на законну добровільність адмінреформи й водночас врахувавши вимоги «Методики формування спроможних громад», у перспективному плані все ж визначили 5 громад із центрами у Старій Вижівці: вже згаданому Буцині, Дубечному, Смідині та Кримному.

Нещодавно довкола цього питання знову розпочалися дискусії. Під час зустрічі в Офісі реформ Седлищаський сільський голова Ростислав Шиманський та почесний громадянин Луцька, народний депутат України 1-го скликання Андрій Бондарчук, котрий родом із Сереховичів, наводили аргументи, чому необхідно переглянути перспективний план.

По-перше, історичний аспект: с. Сереховичі має давню історію. Вже навіть той факт, що вихідці із Сереховичів – троє депутатів найвищих законодавчих органів різних країн: Польщі – Іван Бондарчук, УРСР – Юхим Ярощук та незалежної України (перше скликання) – Андрій Бондарчук.

У цього села, нагадав Андрій Іванович, понад 500-літня історія (із часу першої писемної згадки), є місцева середня школа, створюється музей села, для якого є приміщення, експонати, має добре розвинену соціально-культурну інфраструктуру.

Крім того, за словами Ростислава Шиманського, тут можуть похвалитися й економічними показниками, адже є потужний виробничо-економічний комплекс, у якому зайняте населення не тільки Сереховичів, а й навколишніх сіл.

Село має розвинуту сітку автомобільних доріг із твердим покриттям (переважно асфальт), яка дає можливість надання необхідної допомоги населенню та зручного кільцевого сполучення громадського транспорту адмінцентру з усіма населеними пунктами громади з виходом на автомагістралі Ковель-Брест, Ковель-Камінь-Каширськ та на залізничні станції Мизове сполучення Ковель-Заболоття та станції Лапні сполучення Ковель-Камінь-Каширськ; Сереховичі оптимально наближене до центру громади, а Сереховичівська сільська рада є найбільшою за територією, площа якої зараз становить 6773,1 га. Тож, стверджує сільський голова, вони мають найбільші власні надходження до сільського бюджету, розмір яких у 2015 році склав понад 620 тис. грн.

– А коли проводили громадські обговорення щодо можливого добровільного об’єднання територіальних громад, окремі сільські ради вже надали згоду щодо об’єднання на базі Сереховичівської сільської ради з адміністративним центром у Сереховичах, – наголосив Ростислав Шиманський.

Крім того, така громада матиме і туристичний потенціал завдяки унікальному розташуванню села Сереховичі на берегах двох озер, зручному транспортному сполученню з населеними пунктами і їх природними багатствами та красою, історико-культурними пам’ятками.

Директор Офісу реформ Анатолій Пархом’юк зазначає, що, зважаючи на ситуацію, експерти знову обов’язково відвідають обидва ймовірні адмінцентри, аби обговорити питання з громадою. Можливо, доведеться проводити громадські слухання або й референдум.

І варто нагадати: у Законі України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» та «Методиці формування спроможних громад», котру відповідним розпорядженням затвердив Уряд України, чітко визначені вимоги до майбутнього адмінцентру. І, як неодноразово нагадували експерти Офісу реформ, об’єднання громад – то не амбіції та чиєсь бажання, а чиста математика. Аби зрозуміти, чи стане громада дійсно спроможною, варто хоча б ознайомитися із тим переліком повноважень, що передаються на базовий рівень. Тож кожному необхідно задуматися: зможе чи ні громада узяти на себе таку відповідальність, адже покладатися доведеться не на Держбюджет і дядька зі столиці, а на власні ресурси і можливості.