Волинська «Спілка ветеранів добровольців» активно допомагає військовим та їх родинам

Створена в січні 2015 року з числа бійців 2-го взводу 2-ї штурмової роти 5-го батальйону Добровольчого Українського Корпусу, які брали участь у бойових діях, захищаючи селище Піски Ясинуватського р-ну Донецької області та прикриваючи підходи до окремих позицій на території Донецького аеропорту, основою діяльності для себе визначила: максимальну підтримку тим, хто сьогодні перебуває в зоні військового конфлікту, і тим, хто постраждав від бойових дій, і, як ніколи, потребує і фінансової, і моральної підтримки. Адже не треба забувати, що саме ці люди були першими серед тих, хто, не чекаючи вказівок зверху, кинувся боронити свою землю. У той момент ніхто не думав, чи повернеться живим, із ким залишиться його родина, що буде з бізнесом, головне було — не пустити ворога на рідну землю.

Нині, коли в кожного з них за плечима досвід бойових дій, розуміння того, що собою являє ворог, яким є  військово-матеріальне оснащення бійців, ветерани-добровольці в тісній  співпраці з іншими добровольчими батальйонами, благодійними фондами, активістами волонтерського руху щоразу намагаються зорганізувати безпосередню підтримку бійців 5-го батальйону Добровольчого Українського Корпусу та Збройних сил України.

Член громадської організації Юрій «Поляк» розповідає, що ще задовго до її створення бійці активно допомагали своїм побратимам на фронті. На Новий рік, приміром, для підтримки морального духу вояків разом із вчителями Луцької 24-ї школи-ліцею, які передали військовим добровольцям 10 тисяч гривень (новорічна премія), закупили фрукти, харчі та відправили в село Піски, де знаходились наші воїни. Командир 2-го взводу, позивний «Сич», персонально доставив продукти на передову.

Наступного разу, коли добровольці їхали на другу ротацію, 24-а школа-ліцей провела ярмарок і на зібрані кошти та кошти  Фонду «Новий Луцьк» закупили військове обладнання, серед якого й тепловізор, що так необхідний був на той час.

Серед тих, хто активно намагався підтримати бійців, була й Луцька районна рада. Керівництво ради оперативно відгукнулося на прохання бійців про допомогу. Знаючи, наскільки складний стан з медичним обладнанням, медикаментами, рада знайшла змогу та придбала дуже дорогу медичну апаратуру та кровоспинні препарати. І все це було доставлено 5-му батальйону та медичній службі «Госпітальєри», бійці якої врятували тисячі життів поранених. Пригадується, медики були дуже вражені медичним забезпеченням від волинян. 

Український народ — щиросердний, швидко відгукується на  людську біду. Приміром, Ірина Констанкевич, нинішній депутат міської ради, не задля піару,  бо просила не афішувати, передала взимку для бійців 5-го батальйону біле маскувальне спорядження для військових і спеціальне біле спорядження з берцями для снайпера.

Активно долучався до підтримки військовиків-добровольців фонд «Волинь-2014». Зокрема, закупили 20 комплектів нового  військового обмундирування — форма та берці. Представники громадської організації доправили допомогу в селище Водяне та передали на позицію «шахта Бутовка». Позиція дуже складна. З усіх сторін за 200–300 метрів — бойовики. 

За сприяння відділу по роботі з громадськими організаціями облдержадміністрації громадським активістам вдалося влаштувати своїх бійців на реабілітацію в санаторій «Лісова пісня». До речі, в основному люди були з Луганської та Донецької областей. Це була їхня перша поїздка на Волинь. Прикро, що не на відпочинок, але враження в хлопців від Волинського краю залишились неабиякі. Вони навіть не могли уявити, що в Україні є такі місця і що тут проживають такі чудові люди. 

Члени «Спілки ветеранів-добровольців» не лише залучають кошти організацій, фондів, вони максимально використовують власні, а також не гребують допомогою друзів, близьких, які мають свій бізнес. Досить активно допомагають добровольцям підприємці Ярослав Рудик, Ігор Алєксєєв, Олександр Киричук, Сергій Демчук та інші, особливо що стосується адресної підтримки пораненим, сім’ям загиблих, малозабезпеченим. Тут жертвують хто скільки може. Серед добровольців-військовиків є ті, хто віддав останню копійку, яку, можливо, збирав на купівлю квартири, машини, хтось втратив бізнес, але зберіг честь і гідність, а ще міцно закріпився в своїх судженнях: Батьківщина понад усе. 

З приємністю пригадують військовики свято Покрови, яке вдалося організувати за сприяння фонду Ігоря Палиці «Новий Луцьк». Запросили в Луцьк усю 2-у штурмову роту 5-го батальйону. До урочистостей приєдналися й бійці батальйонів «Айдар», «Азов» та 51-ї бригади. Хлопці були розчулені, як їх зустріли. А ще приємно було отримувати нагороди з рук бойового командира.

Громадські активісти дуже боляче переживають втрати та поранення  своїх друзів на війні. А тому до цього часу не можуть змиритися з тим, як загинув лучанин Юрій Федчук, позивний «Юз», боєць 2-ї штурмової роти 5-го Окремого батальйону Добровольчого Українського Корпусу, який проявив себе у боях найкращим чином. Зумівши уникнути куль ворога, загинув унаслідок страшної аварії, яку спричинив п’яний водій. 

Винуватцеві ДТП, звісно, винесено покарання у вигляді п’яти років позбавлення волі, але бійця не повернути. І навіть фінансову компенсацію, яку присудив суд, родина винуватця ДТП відмовляється виплатити згорьованій мамі. Побратими намагаються підтримувати зв’язок із мамою загиблого, але втраченого сина не повернеш.

Крім вирішення фронтових питань, ветерани-добровольці намагаються бути корисними суспільству і в мирних цілях. Зокрема, без проблем відгукнулися на прохання голови обласної держадміністрації Володимира Гунчика допомогти вирішити ситуацію в період загострення з бурштинокопачами на Маневиччині. Разом із МВС, СБУ, іншими громадськими організаціями, автомайданівцями виїжджали на місце сутички.

Громадська організація є активним учасником акцій проти призначення Кватирка начальником Волинського обласного управління лісового господарства. Приміром, нещодавно протестували в Києві під стінами міністерств лісового господарства та агропромислового комплексу. Вважають, що це їхній обов’язок — разом із громадою не допустити подальше процвітання корупції в лісовій та земельній галузях.

Так сталося, що людей, які пішли на фронт добровільно, на рівні держави так і не визнано учасниками бойових дій. І це створює чимало проблем, бо багато з них кинулись у бій, покинувши і роботу, і сім’ї, хтось втратив бізнес. А держава взяла і відмовилась від них, тому добровольці повинні самостійно, звісно — за підтримки громади, дбати про своїх побратимів: і тих, що на фронті, і тих, хто поряд з ними сьогодні. Варто зазначити, що нині обласну громадську організацію поповнюють і військовослужбовці колишньої 51-ї бригади з Володимира-Волинського, бійців якої намагаються визнати дезертирами. Вони теж на підтримку держави особливо розраховувати не можуть. А спільно якось уже будуть давати собі раду. 

Хлопці хочуть, щоб з ними поводилися чесно. Якщо хтось вирішив їм допомогти матеріально чи фінансово, вони завжди будуть вдячні. Але категорично проти, щоб під виглядом допомоги їх ставили в ситуацію, коли вони майже не можуть нею скористатись ефективно. Для прикладу, кошти, які були виділені з обласного бюджету для потреб громадських організацій учасників АТО, прийшли лише 15 грудня. Що можна за цей короткий період зробити? А не використаєш — заберуть назад.

Громадська організація «СПІЛКА ВЕТЕРАНІВ ДОБРОВОЛЬЦІВ» за період своєї діяльності зуміла організувати навколо себе достатню кількість людей, готових захищати громаду від свавілля чиновників. І якщо такі факти є, пропонують звертатися до них за адресою: м. Луцьк, вул. Мельнична, 13, тел. 0502121900