До режиму військового ліцею дівчата адаптуються краще, ніж хлопці

Волинський обласний ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою вважається найкращим з 18-ти аналогічних в Україні. Неодноразово вихованці закладу ставали переможцями і лауреатами багатьох творчих конкурсів, займали призові місця на предметних Всеукраїнських олімпіадах. Більше 300 спортивних змагань різного рівня в рік в середньому виграють учні цього ліцею. Майже 70 випускників і дітей, які навчаються тут, є майстрами спорту, кандидатами у майстри спорту, є призери чемпіонату Європи та світу. Про те, як вдається досягти таких високих результатів, «Відомості» поцікавилися у начальника ліцею полковника Павла Боснюка.

— У 2007 році 59% наших випускників вступили у вузи єдиної системи військової освіти (Міністерства оборони, СБУ, МНС, Державної прикордонної служби, МВС), — розповідає Павло Зіновійович. — У 2008-му ця цифра становила 85%, у 2009–му — 75%, тоді як загалом по Україні — 22%. Навчальний процес у закладі один до одного відображає систему підготовки у військових вузах, починаючи з розпорядку дня і завершуючи організацією навчального процесу.

Сьогодні у ліцеї навчається 420 дітей. Крім волинян, є представники зі всіх областей України. 70% дітей — із соціальних категорій — сироти, напівсироти, з багатодітних сімей, із Чорнобильської зони, діти, батьки яких поїхали за кордон. Фактично діє у ліцеї 2 напрямки — військовий, де є 2 курси і там навчаються хлопці, та спортивний напрямок, де навчаються дівчата.

— Практично всі випускники цього відділення на момент закінчення мають спортивні розряди, не нижчі II дорослого, — хвалиться своїми учнями директор. — З ними працюють кращі тренери, які є в області. Хорошою тенденцією стало те, що діти спортивного напрямку пов’язують своє майбутнє із військовими вищими навчальними закладами. Минулого року половина дівчат-випускниць вступили до них і продовжують вчитися у статусі курсантів. І хоча юридично в ліцеї існує два відділення, по суті ми їх не ділимо і звели до єдиної системи, починаючи від форми одягу, військового етикету, укладу і так далі. Дівчатам це подобається ще більше ніж хлопцям, я б сказав, що дівчата адаптуються у таку модель життєдіяльності набагато краще за хлопців. Якщо з останніми є проблеми, їм тяжко, вони хочуть до мами, поспати, можуть поплакати, то у дівчат таких питань не виникає.

Слова директора підтвердили учениці 2 курсу Тетяна Мазур та Тетяна Олексюк — одна майстер спорту з польової стрільби, друга — з легкої атлетики.

— Характер у нас бойовий, тому цей заклад підходить нам, — в один голос заявляють дівчата. — Це хороша школа життя, яка вчить вирішувати проблеми самостійно. Думаємо, це допоможе нам поступати у вузи СБУ та МВС.

А ще дівчата розповіли про поїздку до Німеччини на наукову конференцію та козацькі змагання. На запитання, як проводять вільний час, відповіли, що такого у них майже не буває.

І справді, у ліцеї все розписано по хвилинах. Підйом о 6.30, відбій о 22.00. Сніданок, обід, вечеря та полуденок. Між цим прийом їжі строго заборонений. Уроки, кілька годин на фізпідготовку, виконання домашнього завдання з предметів. Але умови для навчання тут справді ідеальні. В кожен клас проведено Інтернет, є мультимедійні дошки, на які можна спроектувати матеріал з комп’ютера. Наявна велика бібліотека, якщо потрібно, учневі видають ноутбук. Недаремно у вихованців ліцею високий рівень знань і вони постійно стають призерами навіть всеукраїнських конкурсів та олімпіад. Однак не тільки про розумовий, а й духовний розвиток тут дбають. Ліцей уклав договори про співпрацю з музичними школами, танцювальними колективами, драмтеатром, адже серед ліцеїстів є багато творчих натур.

Умови проживання також бездоганні. У приміщенні, де сплять, зроблено найсучасніший ремонт, з використанням енергозберігаючих технологій, є там і душові кабіни, санвузол, простора їдальня. А ще у закладі вразила ідеальна чистота і порядок. І прибиральниць у ліцеї нема, діти самі слідкують за порядком. Поки нам проводили екскурсію, у кінці коридора помітила юнака, який стояв по стійці струнко. Здивувалася, чому усі на заняттях, а він тут, невже провинився? Запитую, чому не в класі, а хлопець каже, що він днювальний, охороняє територію, наступного уроку його змінить інший днювальний.

Виявляється, у ліцеї своя система самоврядування. Тут існують роти (курси), на курсі є взводи (у звичайній школі класи), у взводах існують відділення. Є начальник курсу у статусі майор, командир взводу — офіцер, заступник командира взводу — сержант (староста класу). Ця система повністю віддзеркалює військову.

— Діти у нас швидко дорослішають, — пояснює Павло Зіновійович. — Починають розуміти відповідальність за свої вчинки, відбувається переоцінка всього в цьому житті — ролі батьків, наприклад. До ліцею тато-мама для них були тими, хто забезпечує всім необхідним. Протягом навчання вони приходять до розуміння, що батьків треба поважати як найдорожчих людей у житті. Йде переоцінка кожного персонально, тому що чоловічий колектив має свою моральну, міжособистісну специфіку, тут не сховаєшся за спини інших.

Та, на жаль, не всі витримують життя і правила ліцею, тому декого доводиться відраховувати, в основному, з трьох причин.

— По-перше, за станом здоров’я, — розповідає Павло Зіновійович. — Коли дитина потрапляє під навантаження фізичне, моральне — проявляються всі проблеми. Причому діагнози насторожують — хворе серце, поганий зір, хвороба Шлятера (неможливість переносити навантаження), плоскостопість — що не було характерне у такому віці років 20 тому. Друга причина — нездатність дитини переносити труднощі, з якими стикається. Наприклад, деякі учні при вступі мали середній бал успішності 9,47. Коли вони починають вчитися у нас, стає очевидно, що за тими балами нема реальних знань, покращити їх діти не можуть, бо просто не вміють вчитися. Або хочуть до мами, комфорту домашнього, щоб під боком був телевізор, комп’ютер і т. д. Третя причина — через серйозні порушення ліцейного режиму. Загалом кожного року таких є 5%.