Хто займається народними ремеслами, без роботи не залишиться

У цьому впевнений підприємець з Маяків, який виготовляє дерев’яні іграшки та розписує писанки

Любов Андрію Бондаруку до творчості прищепила мама, яка учителює за напрямком «народознавство» в Маяківській школі-інтернаті. Він довгий час відвідував гурток з народознавства, а сьогодні і сам викладає ази виготовлення українських етнічних іграшок, музичних шумових інструментів та писанок. А два роки тому зважився на власну підприємницьку діяльність. Перебуваючи на обліку в Луцькому районному центрі зайнятості, Андрій дізнався про таку послугу, як надання одноразової виплати допомоги по безробіттю для започаткування власної справи і відразу ж зацікавився новими можливостями. Хоча себе він безробітним не вважає, адже, на його переконання, людина, яка займається народними ремеслами, постійно зайнята. Відвідавши семінари з орієнтації на підприємницьку діяльність, Андрій Бондарук пройшов профтестування і успішно захистив власний бізнес-план.

— Це додало впевненості у своїх силах, адже підприємницька діяльність потребує більш серйозного підходу до своєї справи, самоідентифікації, — пояснює Андрій. — Тепер це стало не просто хобі, а справді серйозною діяльністю.

Оформлення підприємця йому допомогло у реалізації книжок. Адже свої знання з майстерства розпису писанок Андрій втілив у книжечку «Як написати писанку» (2008 рік), яку можна придбати у книгарнях області, а зараз працює над книгою з виготовлення українських народних іграшок. Однак вже із самого початку своєї комерційної діяльності майстер зіткнувся з труднощами.

— Виявляється, щоб виготовляти іграшки законно і реалізовувати не тільки у сувенірних крамницях, а й у широкій мережі магазинів, вони мають пройти сертифікацію, — розповідає Андрій. — Сертифікація тільки однієї іграшки коштує одну-півтори тисячі доларів. В європейських країнах це набагато простіше і дешевше. Іграшки, які привозять з Китаю чи Японії, не відповідають нашим сертифікаціям, проте все одно їх продають без проблем. Державна політика в Україні ведеться така, щоб вітчизняних виробників придушити.

На запитання, наскільки доречно займатися комерційною діяльністю, пов’язаною з писанкарством та виготовленням іграшок, майстер відповів, що у нашій країні багато ніш у підприємництві не зайняті.

— За кордоном набагато ширший різновид діяльностей, послуг, а у нас — обмежений, люди йдуть накатаним шляхом, — відстоює власну думку майстер. — Просто у нас звикли працювати за графіком, ходити на державну роботу по годинах, а якщо ти підприємець, то купити ларьок і перепродувати продукцію з Турції. Своїх товарів, навіть першої необхідності, в Україні виробляють мало.

Андрій Бондарук впевнений, що його продукція буде завжди затребуваною, не дивлячись на економічну кризу та фінансові проблеми споживачів. А думку про те, що не всі можуть собі дозволити придбати речі першої необхідності, не кажучи вже про вироби мистецтва, вважає спотвореною.

— Кошики, бочки, дерев’яні ложки ніхто не відміняв, — пояснює Андрій. — І квашені огірки ніколи не будуть такими смачними, як з бочки. Людям така продукція потрібна, але проблема в іншому — нема майстрів, щоб її виготовляти. На Волині їх лишилося кілька — це дідусі по 70 років, а передати свої знання вони не мають кому, бо молодь ремеслам вчитися не хоче.

Свої вироби Андрій реалізовує в основному на ярмарках в різних куточках Волині і навіть України. Каже, там інколи за один день вдається реалізувати стільки товару, як за півроку у крамниці, бо зазвичай їх відвідують справжні поціновувачі мистецтва, які розуміються на народних ремеслах. Кілька своїх виробів Андрій продемонстрував журналістам, які з ним спілкувалися — досить незвичні речі, як і їх назви — палиця дощу, деркач, тарахкальце, фуркало.

А професійно розписувати писанки Андрій навчився в художній школі, бо, як розповів, в училище поступив без базової освіти і після закінчення зрозумів, що у нього не вистачає знань. Тому вже маючи 30 років, пішов вчитися у художню школу — там є курси для людей старшого віку.

— Всі секрети мистецтва розпису писанок мені розкрили у художній школі, і тепер це одне з найулюбленіших моїх занять, — зізнається майстер. — Зараз перед Пасхою у мене гаряча пора, тому що багато шкіл якраз цікавляться проведенням уроків з писанкарства. От у вівторок був у Камені-Каширському, там районний будинок дитячо-юнацької творчості спільно з краєзнавчим музеєм провели акцію для вчителів гуртків шкіл району і заступників по виховній роботі по розпису писанок. Мій майстер-клас, який складався з теоретичної та практичної частини, відвідали близько 80 людей. Інтерес до цього виду мистецтва зараз підвищується. У планах Андрія Бондарука провести персональну виставку писанок у краєзнавчому музеї Волині.