На Волині 115 дітей народжені ВІЛ-інфікованими жінками

З 1996 року в Україні оголошено епідемію ВІЛ/СНІД. Відтоді чума ХХІ століття поширилася із середовища так званих неблагополучних людей на всі категорії суспільства. Нині від цієї страшної хвороби не застрахований ніхто. Але якщо дорослі, дізнавшись про діагноз, з часом пристосовуються і до статусу, і до лікування, то дітям важко пояснити, чому все життя вони будуть змушені приймати пігулки.

— На даний час на обліку перебуває 115 дітей, народжених від ВІЛ-інфікованих матерів, — розповіла лікар-педіатр обласного Центру профілактики і боротьби з ВІЛ/СНІД Олександра Дяченко. — З підтвердженим ВІЛ-статусом — 30 дітей різного віку, найстаршому хлопчику — 13 років. 85 дітей перебувають на стадії обстеження, вони мають спостерігатися до півтора року. Восьмеро дітей уже ходять у школу, четверо — в садочки, решта — ще маленькі. Потреби створювати відокремлений садочок для таких діток нема, адже вони не становлять загрози — вірус побутовим шляхом не передається. Навпаки, здорові діти для них більш небезпечні, бо ВІЛ-позитивні з ушкодженим імунітетом легко можуть підхопити якусь бактеріальну інфекцію.

В обласній інфекційній лікарні для хворих з діагнозом ВІЛ/СНІД відкрите відділення №5 на 10 ліжок. Донедавна тут лежали і дорослі, і діти, але для малечі виділили євробокси. Це окремі палати з сучасним ремонтом, з душем і санвузлом у кожній. У лікарню треба лягати перед призначенням антиретровірусної терапії (АРВ), здати всі аналізи, відстежити реакції організму на препарати, адже вони є токсичними. Але так само вони є життєво необхідними для пацієнтів з вірусом імунодефіциту. Та й не мають таких побічних ефектів, через які необхідно було б відмінити терапію.

— Зараз 25 дітей отримують антиретровірусну терапію, яка призначається пожиттєво, — продовжує Олександра Миколаївна. — А ті п’ятеро діток, які ще не отримують АРВ, її поки не потребують. Вірус передається від матері до дитини, але інфікування малюка можна уникнути.

— З 2001 року проводиться скринінгове обстеження всіх вагітних. Якщо виявляється, що мама має вірус, їй призначається специфічна профілактика, щоб дитинка народилася здоровою, — пояснює лікар-педіатр. — В основному профілактика призначається з 24 тижнів вагітності, але іноді потрібно призначати її раніше — залежно від стадії хвороби, пошкодженості імунітету жінки. Ця профілактика дає 98-99% гарантії того, що вірус не передасться. До запровадження профілактики 45% малюків інфікувалося, та зараз цей показник на рівні 7,5%. Варто зауважити, що з-поміж 314 вагітних (статистика ведеться з 1996 року) тільки 44 підхопили вірус, вживаючи ін’єкційні наркотики, решта заразилися статевим шляхом.

Коли ж дитині треба сказати, що вона має небезпечний вірус? Хто це має зробити? Як батьки пояснюють малечі щоденну необхідність пити таблетки?

— У нас тільки найстарший хлопчик знає, що він хворий. Йому сказала мама, — каже Олександра Дяченко. — Гадаю, найкраще розповісти дитині у 8-12 років, коли вона все розуміє, а не у три-п’ять, коли малеча запросто може розказати про свою хворобу, граючись у дворі з сусідськими дітьми. Маленьким діткам, даючи кожного дня пігулки або розчин, мами пояснюють, що це вітамінки — аби росло гарне волосся, були міцні нігті і кістки. Коли дітей віддають у садочок чи школу, обов’язково про їх статус повідомити працівників медпункту, а завідувача або директора — на розсуд батьків. Проявів утисків чи дискримінації дітей з ВІЛ/СНІД в області не зафіксовано.

До слова, сумне лідерство за кількістю інфікованих продовжують утримувати найбільші міста Волині — Луцьк, Нововолинськ, Володимир-Волинський, Ковель і їхні райони. Наближається до них Ківерцівський район.