У Луцьку знімають дитяче кіно

Фільм про волинського їжачка цьогоріч поїде на міжнародний кінофестиваль у Швейцарію

Сміливий і кумедний їжачок Фося відправляється у небезпечну подорож за щастям. Він чимчикує через ліс, перепливає озерце, щоб потрапити у далеке село, в якому мешкає його кохана Кася. Здолавши всі перешкоди з допомогою друзів-звірят і порад Матінки-Природи, він знаходить свою милу. Закохані їжачки поселяються у заповідному лісі, щоб створити власну сім’ю. Скажете — звичайна добра казочка. Аж ні. Насправді це не просто казка, а короткометражний фільм, який зняли діти для дітей. І, до речі, саме казково-натуралістична історія Фосі та Касі у серпні цього року буде представлена на міжнародному фестивалі аматорського кіно «Уніка», за яким тягнеться хвіст традицій і престижу у 70 років.

Веселий фільм про непосидючого і балакучого їжачка Фосю відзняли учасники Волинської обласної творчої дитячої студії «Боривітер». Але до цього вони зняли кілька навчально-пізнавальних фільмів: про розкопки трипільської культури в Голишеві «Подорож у минуле», «Наша Леся» (до 135-річчя від дня народження Лесі Українки), «Мала батьківщина Липинського».

— Коли ми починали працювати над фільмом про Фосю, то зовсім не планували більше однієї серії. А вийшло — п’ять десятихвилинок, — розповідає керівник студії Марія Лукашевич. — Сюжети підказував відзнятий відеоматеріал. Проблеми виникали через «мовний бар’єр»: люди не знають мову тварин і птахів, тож вмовити їх зіграти якусь сценку, м’яко кажучи, складно. Добре, що у світі кіно існує такий чарівник, як Монтаж. Він і допоміг створити цікаві та логічні фрагменти.

Звідки ж взявся їжачок з таким цікавим іменем? Як вивчив українську мову? Чому не боявся людей? Відповіді на ці та безліч інших дитячих питань можна знайти у літературно-візуальному проекті «Будемо знайомі: їжачок Фося», який підготували «боривітри». Перша частина — книжечка з фотографіями друзів безстрашного колючого героя, які розповідають, що він разом із сім’єю мешкав у селі Боратин. Коли вони гралися на галявинці, їх помітила місцева дівчинка Марійка, яка захотіла познайомитися з цікавими звірятками. Тільки один не злякався і кумедно фиркав, тож Марічка вирішила, що його звати Фося. Їжачок потоваришував з дітьми, а так як мав добрий слух, чув усі їхні розмови, то й вивчив мову. Друга частина казки вміщена на диску (перегляд відео зараз — не проблема).

Справжня історія Фосика не менш захоплююча, ніж казково-кіношна.

— Маленького їжачка принесла додому моя донька, — пригадує пані Марія. — Його знайшли у дворі діти. Їм було цікаво спостерігати, як тваринка скручується у клубочок, коли її тицьнути пальцем у животик. Бідний Фося так натерпівся, що скручувальний рефлекс у нього вже не спрацьовував. У квартирі він заспокоївся, освоївся, ми привчили його пити молочко, їсти сир і перетерте м’ясо. На Покрову, 14 жовтня, Фося вмостився зимувати на нашому балконі. Настелили йому листя, соломи, а у сильні морози ще й шубою накривали. А 23 лютого наш улюбленець прокинувся. У квартирі він мешкав до червня, але почав дуже шкребти стіни, напевно, просився на волю. І одна з наших дівчаток відвезла його у село в Іваничівському районі до свого дідуся. Там пасіка є, а їжачки люблять бути біля бджіл.

За той час, що їжачок був «свійським», вихованці студії «Боривітер» відзняли багато матеріалу з його прогулянок. А далі, монтуючи інших героїв, додаючи пейзажі, музику і озвучення, скомпонували п’ятисерійний серіальчик.

— Звісно, це не один і той самий їжачок. Я пояснюю дітям: у кожного справжнього актора мають бути дублери. Але наявність помічників ми не афішуємо, — сміється Марія Лукашевич.

Кожен епізод про Фосю свого часу побував на різних фестивалях. Так, фільм про розумного їжачка, відзнятий волинськими дітьми, — лауреат всеукраїнського фестивалю фільмів та програм для дітей «Золоте курча» (Київ), відкритого фестивалю дитячого і молодіжного кіно «Кришталеві джерела» (Суми), три роки поспіль — дипломант міжнародного фестивалю непрофесійного кіно «Кінокімерія» (Херсон) у номінації «Ігрове кіно». А сюжет «Фося+Кася» відібрали для участі у міжнародному фестивалі «Уніка» — за оригінальність жанру. Тільки щоб потрапити на цей конкурс, студійцям довелося зробити значні корективи.

— Дві серії про Фосю і Касю змушені були об’єднати в одну, бо регламент — 10 хвилин, а разом вони йдуть 20, — пояснює Марія Лукашевич. — Як по живому окремі моменти краяли. Але справилися. Крім того, зробили субтитри англійською, хоча була можливість озвучити іноземною, адже діти зараз знають мову, та це необов’язково. До речі, це вперше за часів незалежності Україна буде представлена на фестивалі непрофесійного кіно такого рівня. Адже після розпаду Союзу треба було перереєструватися як самостійній державі, але наші можновладці чомусь зволікали.

Тепер «боривітри» поставили собі за мету вийти не лише на міжнародну кіноарену, а й популяризувати добру казку про їжачка Фосю серед українських діток.

— Щоб розтиражувати цей проект, звернулися у видавничу раду при облдержадміністрації, — каже натхненниця творчої дитячої студії. — Я подала заявку ще 23 грудня. Через місяць дали відповідь, що наша заява розглянута, питання про виділення коштів буде згодом вирішуватися. 60% продукції розповсюдили б безкоштовно у школи, садочки, бібліотеки. До речі, передала фільм про їжачка родичам у Росію. Дуже дякували. А я дивуюся — як же мова? Виявляється, і діти 4-5 років, і дорослі навіть не звернули на неї увагу, все зрозуміли. Значить, ми зробили щось цінне, інтернаціональне.