Вибори стартували. Чого чекати українцям

Обіцянки влади змінити виборчу систему залишились лише обіцянками. 24 серпня  минуло 30 днів з часу розпаду коаліції парламентської більшості.  Президент отримав право розпустити парламент, яким і скористався. За словами глави держави, суспільство вимагає перезавантаження влади, тому бажання народу ігнорувати не збирається.  Та чи  очистять позачергові вибори головний законодавчий орган  країни від корупціонерів, продажних політиків та  пустоголових кнопкодавів?

Вибори без вибору

Швидше за все, нічого суттєвого не відбудеться. Ні про які відкриті списки за пропорційною системою сьогодні говорити вже не доводиться. 12 та 14 серпня Верховна Рада відхилила саме включення до порядку денного законопроектів про вдосконалення виборчого законодавства. Тобто, як голосували за кота в мішку, так і будемо голосувати. Звідси, не виключається, що українці знову побачать у парламенті ті ж самі одіозні фігури, які 23 роки гнобили та нищили Україну.

Залишається і мажоритарна система. Найкращі шанси отримати квиток народного депутата є у тих, хто володіє великим капіталом. Перевірено часом: гроші мають неабияку силу. Комп’ютер купив, морозивом пригостив, таку-сяку дорогу зробив, в школі спорт-майданчик встановив… і на п’ять років забезпечив себе і процвітання своєму бізнесу.

Найбільші шанси пройти у парламент є у партій «Удар» Кличка та «Солідарності» Порошенка, «Батьківщини», «Радикальної партії» Ляшка, «Свободи» Тягнибока.  Можливо, на сході з невеликим процентом проб’ється  «Сильна Україна» Тігіпка. Є шанси пройти у парламент партії Вадима Рабіновича «Всеукраїнське об’єднання «Центр», який цьогоріч балотувався в президенти. Красиві лозунги, приємні слуху речі… Що за ними — поки не відомо. Але тут питання, як проходитимуть самі вибори. Зрозуміло, в регіонах, де ідуть бої, вони не відбудуться, а якщо й відбудуться, то тільки в тих населених пунктах, де стабілізувалась ситуація. І то, треба пам’ятати, що виборців буде обмежена кількість. Багато людей виїхало за межі областей: частина в Росію, частина розсмокталась по всій Україні, в основному без реєстрації. Відповідно голосувати не будуть. Тобто шанси збільшити свою присутність у Верховній Раді мають лише прихильні до Президента партії з невідомими або аж дуже відомими обличчями.

Не виключено, що заради проходження в парламент, всі без винятку політичні сили намагатимуться для підняття свого рейтингу залучити найбільш яскраві постаті. Якщо до цього часу в прохідний список включали артистів, то сьогодні це можуть бути відомі військові, нацгвардійці, самооборонівці... Тобто спекуляція іменами не виключається, навпаки абсолютно реальна річ. Єдине, чи самі армійці захочуть підтримати політиків, зважаючи на їх ставлення до ситуації, що склалась в державі, і обіцянки повернутись із фронту та навести в країні порядок.

Щодо прохідного бар’єру. На сьогодні він становить 5%.  Дехто з депутатів, а саме ті, хто пов’язує своє майбутнє з Порошенком, ще не так давно висловлювалися за підняття прохідного бар’єра до 7%. Це дало б їм можливість без проблем створити в парламенті пропрезидентську більшість. Ті, хто почуває себе невпевнено, прагнули опустити його до 3% з надією хоч таким чином пробити собі дорогу у Верховну Раду. Не вийшло.

Не пройшов варіант і голосування  Блоками. Якби Верховна Рада прийняла цю норму, шанс  потрапити до Верховної Ради мали б дрібні партії. Найбільший процент прохідності в такому випадку  прогнозували Блоку під іменем Порошенка, де б об’єднались «Удар» та «Солідарність». Соціологи давали їм разом не менше 30% голосів, але це при умові, що вибори мали пройти в найкоротший термін. Відсутність економічних реформ, затяжна війна з кожним новим днем понижуватиме рейтинг нинішньої влади.

Очікувано нарощує передвиборчі м’язи Радикальна партія Ляшка. Його походеньки з вилами, близькі народу гарячі виступи роблять свою справу. Рейтинг росте як на дріжджах. Хоча, як показує практика, в більшості випадків крикуни і ті, що поряд з ними, насправді в реальному житті виявляються абсолютно неспроможними робити якісь конкретні справи. І це потрібно виборцям добре усвідомити, якщо не хочуть  позбавити країну її розвитку ще на п’ять років.

Не помилитись у виборі

Українці цього разу, можливо,  як ніколи раніше, повинні надзвичайно серйозно підійти до виборів. По-перше, треба пам’ятати, що 225 депутатів із 450 обиратимуться за мажоритарною системою. В основному, по мажоритарці, як уже попередньо сказала, йтимуть  люди великого бізнесу. Методи їх агітації прості і неодноразово апробовані на виборцях — «купівля» голосів. Це не завжди пряма дача грошей, хоча цей елемент обов’язково присутній. Соціологи  називають цифри 3 - 5 мільйонів. Стільки умовно одноразово тратить кандидат на виборчу кампанію. Звичайно, з депутатством сума повернення множиться в сотні разів. Тому  комп’ютери, дороги, дитячі майданчики і т.д. і т.п. — це малесенькі витрати з можливими подальшими серйозними власними фінансовими накопиченнями. Накопичення — це не тільки високі зарплати, привілеї, пільги, це в першу чергу — лобіювання бізнес-інтересів. А вони вже вимірюються сотнями мільйонів.

А найстрашніше те, що ці люди за гонитвою задоволення власних інтересів нищать економіку, дуже легко продають державу. Яскравий приклад — війна. Не було б сьогодні в Україні війни, якби нинішній склад парламенту не проголосував за закони від 16 січня, спрямовані на обмеження прав та свобод громадян, серед яких доступ до інформації, вільне вираження своїх поглядів та переконань, запровадження цензури в засобах масової інформації, заборона масових громадських протестів, зокрема носіння шоломів та масок, заборона пересуватись автоколоною в кількості п’яти транспортних одиниць і т. п., за що пропонувалось притягати порушників (нас із вами) до відповідальності — не тільки адміністративної, а й кримінальної — що відповідно й сколихнуло суспільство та «викинуло» на вулиці сотні тисяч людей. Одна частина суспільства зажадала зміни влади, інша — посягла на територіальну цілісність держави. І в одному, і  іншому випадку ми повинні завдячувати народним депутатам, які своїми діями розпалили ворожнечу серед населення. І тому їх балотування на новий термін, як би вони не виправдовували свої вчинки, або розповідали суспільству, що їх підписів під документами не було, все це брехня. Доклались, ще й добре доклались. До речі, сьогодні вони дуже активно популяризують себе матеріальною підтримкою військових. На сьогодні це  один із найпоширеніших елементів «купівлі» виборців.

Дуже уважно людям треба придивитись і до місцевих висуванців, які не зуміли на хвилі революційного піднесення реалізувати себе як державні діячі. Швидко посівши місця у владі, в реальності показали себе абсолютними бездарами. Посади, як виявилось, їм не по зубах.

Нагадаємо читачам, за півроку діяльності нової влади Верховна Рада свідомо так і не спромоглась прийняти в цілому закон про люстрацію. Тільки в першому читанні і то цими днями. Тому чекаємо старих нових облич у бюлетенях для голосування. Але цього разу бажано не помилитись у виборі. В України немає часу: треба припиняти війну і відбудовувати економіку. Кожен день на рахунку.

Галина ФЕДОРЕНКО
головний редактор газети «Відомості»