Америка очима українського чиновника від медицини

Нещодавно з десятиденної подорожі до США повернулася головний спеціаліст — юрист управління охорони здоров’я Луцької міської ради Ольга Семенюк. Потрапити до Вашингтона та Джексона — столиці штату Міссісіпі, який розміщений на півдні Америки, їй вдалося завдяки участі у програмі «Відкритий світ», що повністю фінансується Конгресом Сполучених Штатів. Програма призначена для молодих лідерів України — представників різних рівнів місцевого самоврядування. Ольга Богданівна стала однією з чотирьох переможців конкурсного відбору. Своїми враженнями від поїздки вона поділилася з «Відомостями».

Путіна в Америці називають Гітлером

За словами пані Ольги, до США мали потрапити п’ятеро осіб, однак одній переможниці програми чомусь не відкрили візу. Тож поїхали, крім лучанки, представники з Вінниці, Радивилова та Кривого Рогу.

— Головною метою поїздки був обмін досвідом із американськими колегами та пізніше співпраця з ними, — розповідає Ольга Богданівна. — Ми зустрічалися з високопосадовцями, студентами, журналістами, пересічними американцями, й усіх їх передусім цікавила теперішня ситуація в Україні. У Вашингтоні, де зупинялися на два дні, бесідували з послом України в США Олександром Моциком, із колишнім послом США в Україні, а нині експертом Інституту Брукінгса Стівеном Пайфером, із сенатором Конгресу США Роджером Вікером, який безпосередньо працює над українським питанням і над проектами законів щодо санкцій проти Росії. Всі вони хотіли почути нашу думку — службовців органів місцевого самоврядування з різних куточків України — про те, що відбувається. Ці поважні люди наголошували, що підтримують нашу незалежну державу в її поступі до демократичних змін і свобод та засуджують військове вторгнення Росії, закликали бути нас сильними та боротися за омріяну свободу щодня. Ми просили допомогти у цій боротьбі армією, на що вони відповідали, що після війни з Іраком не хочуть знову воювати і будуть нам допомагати іншими способами.

Ольга Богданівна жартує, що почувалися там, як голлівудські зірки, адже журналісти їх у спокої не залишали. Під час прес-конференцій кореспондентів найбільше цікавили відповіді на запитання, чого люди вийшли на Майдан, за що борються українці, яких змін прагнуть, чи насправді Східна Україна й Крим хочуть жити в Росії.

— Я зрозуміла, що вони не повністю володіють достовірною інформацією, тому пояснювала, що все почалося з прагнення українців до Євросоюзу, демократії і боротьби з корупцією, — каже пані Ольга. — Розповідала, що багато того, що транслювали російські канали, — неправда. Були провокації, і далеко не весь Крим у захваті від російської окупації, і Схід не хоче до Росії. Зустрічалися ми й із російською діаспорою — на диво, вони нам співчували, адже, довгий час перебуваючи в Америці, мали можливість порівняти життєві пріоритети Росії й США.

У Джексоні (штат Міссісіпі) представники української делегації вісім днів мешкали у сім’ях американців. Господарі Ольги, а також сусіди детально її розпитували про Україну, співчували з того приводу, що потрібно відбудовувати Київ. Чомусь у них після новин по телевізору створилося враження, що він увесь згорів. Були зустрічі й зі студентами університету і коледжу.

— Молоді люди підтримували нас, адже питання свободи і демократії — на першому місці в Америці, — продовжує Ольга Богданівна. — Загалом було видно, що американці нам співчувають, із захопленням за нами спостерігають. Путіна називали Гітлером, людиною, яка хоче війни.

Хвилюючим був прийом у законодавчому органі штату Міссісіпі — українську делегацію сенатори зустрічали стоячи й оплесками.

— Дякували, що ми у такий складний час приїхали, — розповідає Ольга Семенюк. — Так само оплесками нас вітали у церкві. У Джексоні люди віруючі, тож у неділю до обіду на вулицях міста нікого не побачиш, бо всі по церквах. Під час служби ми чули, що вони моляться за мир в Україні. Для нас було приємно, що люди з-за океану нам близькі по духу.

На фото: Ольга Семенюк (друга справа) з українською делегацією

Впровадження телемедицини

Найбільше уваги під час поїздки українська делегація приділяла питанням охорони здоров’я. Зокрема, ознайомилися з реформою, яку зараз проводить Барак Обама в цій галузі. Побували українці у Медичному центрі Університету Міссісіпі — великій лікарні, де в рік обслуговують приблизно мільйон населення. Цей центр знаменитий тим, що там була проведена перша трансплантація серця і легень людини. Відвідали Асоціацію первинної медичної допомоги штату Міссісіпі, клініку для бідних ім. Мелорі.

— Уряд на охорону здоров’я у США виділяє 2,6 трильйона доларів у рік, — розповідає Ольга Богданівна. — Але там думають, як зменшити цю цифру, тому впроваджують телемедицину, що скоротить витрати на доставку пацієнта до лікаря з віддалених районів і прискорить процес діагностики та лікування. Спеціальна комп’ютерна програма за допомогою датчиків ніби сканує організм людини і через комп’ютер передає інформацію лікарю, який може перебувати за тисячу кілометрів. Зараз кожному американцю закупляють маленькі планшети, за допомогою яких хворий може зв’язатися з лікарем, і девайси (браслети). Тобто американці вже працюють над тим, як виграти в часі: якщо вже сьогодні, тієї ж самої хвилини, зв’язатися з лікарем і не чекати до ранку, то діагноз буде поставлений швидше, а відповідно, скоріше розпочнеться лікування.

На фото: Зв’язок із лікарем через комп’ютер

Особливості страхової медицини

Як виявилося, рівень медичного забезпечення американців залежить від їхнього соціального статусу. Що більше платиш, що більша ціна страхового поліса, то, значить, більше медичних послуг можеш отримати. Загальна страховка включає: амбулаторну діагностику, скринінги, щеплення, прийом спеціалістів, ортопедичне обладнання, деякі ліки, стаціонарне лікування. Проте для лікування у таких спеціалістів, як нефролог, психіатр, стоматолог, офтальмолог, необхідно мати ще додаткові медичні страховки. Пенсіонери та малозабезпечені отримують від держави медстраховку, яка покриває більшість медичних послуг.

— Американці страхують своє здоров’я кожен по-різному, в середньому особа, яка працює, — від $300–500 у місяць, — розповідає пані Ольга. — Якщо особа не підпадає під федеральну програму обов’язкового страхування та не має страховки, яку оплачує держава, то медзаклад їй відмовляє у наданні медичної допомоги або ж надає її за свій рахунок, а потім через колекторські компанії чи суд стягує борги з пацієнта. Це обтяжує роботу лікувальних закладів, які часто відмовляють у безкоштовному прийомі пацієнтів.

Як виявилося, в Америці немає безкоштовного стаціонарного лікування, і, до речі, воно дуже дороге. Скажімо, виклик «швидкої» обходиться у дві-три тисячі доларів. Якщо ти бідний, то можна звернутися по допомогу до громадських організацій. Тому теперішня їхня реформа охорони здоров’я полягає у тому, щоб були застраховані всі. Якщо особа не придбає поліс, то, відповідно до нововведення, на неї буде накладено штраф.

Ще одним цікавим моментом реформи Барака Обами в медицині є те, що вона передбачає штрафи лікарням — і приватним, і державним — за повторну госпіталізацію протягом місяця незалежно від діагнозу, що свідчить про оцінку якості надання медичних послуг.

— Ми розказували, що в Україні, згідно з законодавством, медицина безкоштовна, а фінансування йде мізерне, то очі у них були квадратні: як таке може бути? — ділиться враженнями Ольга Богданівна.

За її словами, в основному всі медичні заклади в Америці приватні, проте в штаті Міссісіпі є 21 громадський центр, де бідним безкоштовно надають первинну медичну допомогу, — щось схоже на наші поліклініки чи амбулаторії. Немає дільничного підходу в лікуванні людей, поліклініки не закріплені за певними територіями, відсутні виклик лікаря додому, відвідування новонароджених.

— Я на собі відчула весь процес прийому в лікарні, адже заболіло горло, потрібен був антибіотик, а в аптеці без рецепта такий препарат не купиш, — розповідає пані Ольга, — тому звернулась у приватний медичний заклад. Отже, спочатку йдеш на рецепцію, заповнюєш анкету, після того проходиш «фінансовий офіс», де з’ясовують твою платоспроможність. Після того медсестра вимірює тиск, температуру, розпитує анамнез хвороби, записує всі скарги і все це передає лікарю. Там пацієнт не бігає з кабінету в кабінет: посадили тебе в одній кімнаті, й лікарі-медсестри ходять до тебе. Один лікар працює з двома медсестрами. У них лікар не обтяжений документальною роботою, ніяких карточок не заповнює.

— Що з того, що ви побачили в Америці, реально запровадити у нас? — цікавимось у пані Ольги.

— Я б полегшила роботу лікаря, саме паперову, щоб він більше уваги приділяв пацієнту, щоб свій розум і здібності витрачав на діагностику та лікування, а не на документи. Також у нас нагальна потреба запровадження страхової медицини. Проте мають бути добросовісні страхові організації.

Пунктуальність — на першому місці

— Штат Міссісіпі вважається одним із найбідніших, але люди позитивні, постійно усміхнені, чого немає у нас, — ділиться враженнями Ольга Семенюк. — І вони дуже ввічливі: ще тебе не штовхне, а вже вибачається. Високий рівень культури спілкування. Висока повага до суду. Одна наша делегатка спіткнулася і впала в кафе, бо була слизька підлога. Відразу до неї підбігли працівники та запитали, чи ми не подамо до суду. Пунктуальність на першому місці — там на зустріч не можна спізнитися навіть на 5 хв. Ні один із сенаторів, із якими ми спілкувалися, не спізнився ні на хвилину.

Щодо заробітної плати, то, за словами пані Ольги, в американців вона залежить від штату і міста, де працюєш, але в середньому це 7–8 доларів за годину, якщо погодинна оплата праці, а за місяць — 2,5 тисячі доларів. Також американці платять податок на дохід залежно від свого доходу. Звільнені від такого збору малозабезпечені та бідні. Дуже заможні люди платять 40%, лікарі, юристи — 35% і так далі до 10%.

— Дуже скромно снідають: йогурт, яйце смажене, бутерброд, — продовжує розповідати про побут американців пані Ольга. — Обідають зазвичай у кафе чи ресторанах. Вечерю готують удома. Хліба зовсім немає, картопля — тільки фрі, немає чаю гарячого. Багато п’ють «Фанти», «Кока-коли». Я б не сказала, що їхня їжа є здоровою. Бідніші люди повні, бо їдять гамбургери, піци — це дешевий фаст-фуд, а багатші у спеціальних магазинах купують дорожчі продукти. У супермаркеті — одна ціна, а на касі платиш більше, бо є місцевий податок на товар. Америка дуже розкидана, всі їздять власними автомобілями, громадського транспорту майже немає, тільки автобуси, які возять дітей. Житлові комплекси виглядають так: одноповерхові будинки, не огороджені, біля них засіяна трава, кущі ростуть, дерева, городів, грядок чи садків немає.