Традиційна крашанка має червоний колір

Напередодні Великодніх свят у Волинській православній богословській академії маленьких лучан навчали розмальовувати писанки. Майстер-клас відбувався з участю митрополита Луцького та Волинського Михаїла. Поки діти виводили воском візерунки на писанках, владика розповідав про свято Христового Воскресіння, значення писанок у християнстві, зокрема про те, чому ми фарбуємо яйця, потім ними цокаємося, чому печемо паску й інше.

За його словами, традиція крашанок пов’язана з історією про Марію Магдалину, коли вона явилася перед римським імператором, щоби сповістити про те, що Христос воістину воскрес.

— Відвідуючи імператора, було прийнято підносити йому дар, — розповів митрополит Михаїл. — Коли бідна учениця Христова, свята Марія Магдалина прийшла в Рим до імператора з проповіддю віри та звісткою про Воскресіння Ісуса Христа, то принесла Тиверію у дарунок звичайне куряче яйце. Тиверій не повірив у розповідь Марії про Воскресіння Христа й вигукнув: «Як може хтось воскреснути з мертвих? Я скоріше повірю в перетворення цього білого яйця на червоне, ніж у можливість воскресіння померлого!». Відразу на очах імператора відбулося диво — біле яйце й справді стало багряним, що засвідчило правдивість слів Марії Магдалини й істинність християнської віри.

На фото: Митрополит Михаїл

Цей аргумент переконав імператора Тиверія, який незабаром сам прийняв хрещення. Тому й фарбують крашанки зазвичай у червоний колір, варячи їх у цибулинні. А вже пізніше творчі люди почали займатися писанкарством — це ж бо не тільки вид мистецтва, а своєрідне вираження свого світогляду. Передусім на писанках зображували християнські символи. Це як у вишиванці: який стан душі, такий і малюнок. Звичайно, кожному регіону притаманні свої орнаменти.

Як розповіла викладач історії мистецтва дитячої художньої школи Світлана Діхтярук, яка проводила дітям майстер-клас, волинським писанкам властиві яскраві кольори на чорному та червоному тлі. Серед узорів переважають безконечник, хрест, драбинки, сіточки, ружі, солярні знаки, квіти. І дітки вчилися розписувати саме волинський орнамент.

— Пізніше з’явилася традиція крашанки роздавати, дарувати один одному, — продовжив розповідь владика, — ними цокатися, класти на могили, тим самим сповіщаючи померлих про Воскресіння Ісуса Христа. Багато церква, звичайно, християнізувала язичницького, наприклад, поминальні обіди на кладовищах. Але традиційно, коли ти справляєш тризну на могилі, то насамперед твоїм завданням є нагодувати тих, хто з якихось причин не може святкувати Пасху. Тобто приходили бідні люди, і їм віддавали всі наїдки.

За словами митрополита, традиція пекти паску — це ознака Тайної вечері. Адже перед нею Ісус Христос узяв хліб, переломив його на частини і, подаючи учням, сказав: «Прийміть, споживайте. Це тіло Моє, що за вас ламається на відпущення гріхів».

— У Росії пасхальні хліби з сиру називають паскою, а з хліба — кулічем, — розповів митрополит Михаїл. — Загалом паска як така — це хлібний продукт. Також ще печуть артос — квасний хліб, який освячується після Пасхи і впродовж усього тижня стоїть у церкві перед іконостасом. Люди його тримають як священний хліб, коли не мають можливості причащатися, то можуть його споживати. Він зберігається протягом року.

Пекти паску, за словами владики, варто у четвер або суботу, в п’ятницю це не прийнято робити.

Коли майстер-клас завершився, дітки розвісили свої писанки на живе деревце на подвір’ї єпархії. Вони милуватимуть око протягом усіх Великодніх свят.