Поки діти виховувалися в інтернаті, у їхню квартиру вселилась інша сім’я

На сесії обласної ради депутат Валентин Вірковський звернувся з запитом до прокуратури Волинської області, де попросив вирішити житлову проблему дітей, позбавлених батьківського піклування, — Надії та Софії Мазур, які є випускницями Володимир-Волинської спеціалізованої школи-інтернату I–III ступенів «Центр освіти і соціально-педагогічної підтримки». Адже закріплене за ними житло під час навчання дівчат у закладі на основі фіктивних документів передали іншій сім’ї.

Валентин Петрович повідомив, що адміністрація навчального закладу звернулася з позовом до суду щодо відновлення права дітей на житло, пройшла всі судові інстанції, на підставі рішення яких виконавчу службу зобов’язано забезпечити повернення квартири дітям. Однак рішення судів упродовж двох років не виконується.

Надія та Софія Мазур в інтернат потрапили у 1996-му. Одній дівчинці на той момент було три, другій — усього два рочки. До цього вони проживали і були зареєстровані у державній квартирі за адресою м. Володимир-Волинський, вул. Туполєва, (57) 6, кв. 4. Це помешкання перебувало у віданні КЕЧ (квартирно-експлуатаційна частина) — структури, яка займалася квартирами військовослужбовців.

Відповідно до Житлового кодексу України й ст. 25 ЗУ «Про охорону дитинства», житлове приміщення зберігається за вихованцями інтернату протягом усього часу їх перебування у цьому закладі. Воно може бути надано іншому громадянину тільки за договором оренди до закінчення строку перебування дітей у дитячому закладі.

Однак рішенням Володимир-Волинського міськвиконкому № 110 від 27.04.2000 р. на квартиру наданий службовий ордер Піддубній Раїсі Дмитрівні на сім’ю в складі чотирьох осіб.

— Так трапилося, що за фіктивними довідками, які видало саме керівництво КЕЧ, було засвідчено, що це житло «чисте», ні за ким не закріплене, і його передали в експлуатацію для проживання також, до речі, працівнику КЕЧ, — пояснює директор школи-інтернату. — Якщо людина працювала у КЕЧі й вселялась у цю квартиру, то невже не знала, що вона зайнята? Тут уже йдеться про порядність і моральні речі, а з мораллю у нас не все гаразд.

У міськраді погоджуються (читаємо у листі-відповіді за підписом першого заступника мера), що «проблемне питання щодо проживання у квартирі № 4 на вул. Туполєва, 6 (власність Міноборони України) сім’ї Піддубних виникло у результаті некваліфікованих (незаконних) дій житлової групи КЕЧ м. Володимир-Волинський».

— То чому винних осіб КЕЧ не притягають до відповідальності? — питаємо у Валентина Вірковського.

— Там уже керівництво помінялось, і кінці знайти дуже складно, — відповідає. — З одного боку, ніби міськвиконком дав дозвіл на вселення нової сім’ї в квартиру, з другого — він зробив це на підставі документів, які видала КЕЧ.

До того ж у КЕЧ (тепер — Квартирно-експлуатаційний відділ міста Володимира-Волинського (КЕВ). — Авт.) себе винними не вважають. У листі-відповіді школі-інтернату вони пишуть, що «згаданий будинок у 1985 році був переданий на баланс житлово-комунальній конторі № 1. На момент оформлення документів для видачі ордера на квартиру Володимир-Волинським ЖЕКом № 1 була видана довідка № 273 від 21.07.99 р. про те, що квартира рахувалася вільною. Інформація щодо прописки малолітніх дітей і будь-яких інших членів сім’ї не надавалась».

Начальник служби у справах дітей Володимир-Волинської міськради Ліда Олькова зауважує, що, коли вселяється нова сім’я, потрібно скасовувати ордер, а цього зроблено не було, значить, діти мають право користуватися цим житлом, а іншу сім’ю сюди поселили незаконно.

Шукати справедливості вирішили у судах. Суд першої інстанції школа-інтернат програла, потім подали апеляцію — і виграли, далі справа слухалась у Вищому спеціалізованому, рішення якого теж було на користь дітей. Зокрема, Апеляційний суд Волинської області вирішив визнати недійсним рішення міськвиконкому Володимир-Волинської міськради № 110 від 27 квітня 2000 року про зміну статусу житлового приміщення та виділення його сім’ї Піддубної Р. Д., визнати недійсним ордер, виданий 28 квітня 2000-го виконкомом, виселити Піддубну Раїсу Дмитрівну з квартири з наданням іншого житлового приміщення.  

— Зараз знову йде суд, — продовжує директор. — І він буде на боці дитини, але питання не в рішеннях суду, а в тому, щоб їх виконати. А виконавча служба не може знайти механізму виконання цього рішення. Вона регулярно нам пише листи, ми їм регулярно відписуємо з проханням усе-таки виконати рішення суду. Міськвиконком, мотивуючи тим, що немає вільного житлового фонду, не в змозі вирішити цю проблему. Є лист, де вони кажуть, що КЕЧ має знайти цю квартиру, а КЕЧ також відповідає, що зробити цього не має змоги, і виходить замкнуте коло, у якому не можна знайти винних.

Валентин Вірковський зауважує, що житлова проблема дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, сьогодні стоїть гостро. І якщо хтось переконує, що вони житлом забезпечені стовідсотково, то це неправда.

— Такого ніколи не було, повірте мені, — каже Валентин Петрович. — Лишень частково. Я з 80-го року тут, із 87-го — на посаді директора. Де-юре — всі забезпечені, а де-факто — ні. Наприклад, забрали дитину з сім’ї, де п’ють, а потім вона знову туди має повертатись. А діти, які вже побували в інших умовах, не зовсім хочуть у ті попередні. Є такі, що мають житло, але за час, поки вони були в інтернаті, а це 10 і більше років, воно вже стало непридатним для проживання, особливо по селах. Тому житлова проблема лишається. Хоча у Володимирі міська рада знайшла приміщення, і минулого року вдалося з обласного бюджету залучити 500 тисяч на реконструкцію семи квартир. Якби обласна рада посприяла й цього року, то вже б святкували новосілля. Восьму квартиру — однокімнатну, в межах 170 тис. грн — просимо купити дитині, яка закінчила школу давно, родом із Ковельщини.