У Прилуцькому новозбудовану школу потрібно знести

Скандал із будівництвом нового корпусу школи у селі Прилуцьке Ківерцівського району набирає обертів. Тут у 2009–2010 роках звели приміщення на 10 класних кімнат. Але спеціалісти кажуть: будову треба знести, вона небезпечна для життя дітей. Що трапилося, дізнавалися «Відомості».

Новий корпус освітнього закладу в Прилуцькому просто необхідний. Адже дітей тут багато, а вчитися ніде. Стара школа розрахована на 160 місць, а навчається у ній сьогодні 270 учнів у дві зміни.

— Багато дітлахів із Прилуцького їздить у школи Ківерців і Луцька. Адже всього у селі 350 дітей шкільного віку, — каже сільський голова Віктор Кирилюк. — В інших населених пунктах нашої сільради ситуація не краща. В селах Жабка та Сапогове школи відсутні, а в Дачному ЗОШ І ступеня перебуває в аварійному стані. Тому добудовувати школу нам було вкрай необхідно. Щодо цього ми неодноразово зверталися до районної та обласної рад.

«Щастя» привалило з несподіваного боку. Бізнесмен Святослав Хорошенко взявся профінансувати добудову. Правда, не просто так. А за землю.

— Підприємець Хорошенко хотів, щоб йому виділили 8 га землі біля мосту на в’їзді до Луцька, — розповідає Віктор Кирилюк. — Там він планував збудувати оптовий сільськогосподарський ринок. Натомість обіцяв добудувати школу. Проте ця територія перебуває поза межами населених пунктів, і тому право розпоряджатися нею мала виключно райдержадміністрація. Та її тодішній голова Леонтій Кричкевич казав, що без згоди громади нічого підписувати не буде. Тому питання кілька разів виносилося на сесії сільської ради. Троє депутатів, серед яких і я, були категорично проти навіть обговорювати це питання, оскільки юридично воно було не у нашій компетенції. Але інші депутати, громада тиснули: «Ви що, не хочете, щоб у селі була школа?». Ми здалися. На одну з сесій приїжджав Хорошенко. Він уже мав розпорядження Кричкевича. Так що наше рішення було лише формальністю. Велася мова, що на будівництво школи буде укладено тристоронню угоду між сільрадою, адміністрацією та підприємцем. Утім, договору ми так і не побачили. Але будівництво стартувало. Всю відповідальність за нього взяв на себе тодішній директор школи Андрій Степанович Квач. Зводити почали наприкінці 2009 року: зібрали батьків, провели суботник, викопали котлован.

Підприємець Хорошенко гроші виділяв, школу будували швидкими темпами. Та добудувалися до того, що в експлуатацію її не прийняли: документів не було. Вирішили узаконити «заднім» числом, виготовити документи на вже готовий об’єкт. Але висновок Волинського філіалу інституту «НДІпроектреконструкція» прозвучав як вирок: «добудова нового корпусу до Прилуцької ЗОШ І–ІІІ ступенів підлягає демонтажу, так як виконання комплексу робіт із приведення цього об’єкта до вимог державних будівельних норм і правил є фінансово затратним і недоцільним». Інакше кажучи, споруджений комплекс треба з землею зрівняти.

Можна лише поспівчувати сільській громаді. Але, судячи з відповіді директора департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Михайла Харка голові батьківського комітету школи Радюк, навчатись у такій споруді для дітей просто небезпечно: «Будівництво здійснювалося з грубим порушенням будівельних норм та застосуванням низькоякісних будівельних матеріалів, що призвело до утворення тріщин завтовшки 1–5 мм у зовнішніх і внутрішніх стінах, монолітному поясі та місцями у фундаменті. Залізобетонні перемички встановлені «лежачи». При огляді даху виявлено відсутність слухових вікон і накладок на кроквах, у шиферному покритті спостерігаються просвіти» і т. д.

Питання: куди дивилися наші численні інспекції, районні чиновники, нарешті, сільська рада? Адже господарським способом не гараж чи хлів будували, а школу.

З посадовців, які мали у 2009–2010 роках стосунок до будівництва цього об’єкта, поспілкуватися вдалося лише з сільським головою. Голова РДА Леонтій Кричкевич, начальник відділу освіти Барчук, директор школи Квач — усі вже з префіксом «екс».

— Будівництво велося попід стінами вашої сільради. Ви знали, що на нього немає жодної документації? — спитали «Відомості» в очільника села Віктора Кирилюка.

— Я писав листи до тодішнього начальника відділу освіти Барчука: прошу дати проектну документацію. Відповіді не було. Мені лише відомо, що підприємець Хорошенко виділив кошти на будівництво, а хто цим відав у районі, не знаю. По фінансах нас туди ніхто не допускав.

— Хто був замовником будівництва?

— Мені невідомо. За логікою, це мусить бути відділ освіти, бо він має державний акт на земельну ділянку. Це районна комунальна власність. Голова адміністрації, керівник відділу освіти, директор школи. Напряму домовлялися з ними.

— Але ж будували, як то кажуть, під вашим носом...

— Ще раз повторюю, ми не мали стосунку до будівництва. Хіба що допомагали дошки розвантажити, дах підбити тощо. Сільська рада рішення про будівництво не приймає. Всі дозволи дає Держархбудконтроль. Ми бачили, що на об’єкті працювали робітники з Закарпаття. Чи була у них ліцензія — не перевіряли. Для цього є купа інспекцій. Вони не могли не знати, що будується школа. Адже в офіційному виданні облдержадміністрації «Волинська газета» була публікація «В Прилуцькому все буде по-людськи», присвячена саме цьому будівництву. Так що мали приїхати відповідні служби та перевірити. Нікого не було.

Судячи з відповіді, яку дала інспекція Держархбудконтролю у Волинській області за підписом її начальника Тараса Шнита, це відомство дійсно поняття не мало про будівництво. Чим тоді займаються, якщо прогавили такий об’єкт, як школа?

«Відібрано пояснення у Прилуцького сільського голови, директора Прилуцької ЗОШ, начальника відділу освіти, — пише чиновник. — Із цих пояснень неможливо встановити осіб, які є замовниками та виконавцями робіт, і випливає, що це будівництво проведено самочинно, без будь-яких дозволів і проектної документації».

Винних у недбальстві, що призвело до такої ситуації у Прилуцькому, наразі не знайшли ні в міліції, ні в прокуратурі.

«Відомостям» не вдалося поспілкуватися з підприємцем Хорошенком, який профінансував цей об’єкт, вклавши туди чималі кошти. Місцеві люди кажуть, що таке будівництво може й до мільйона потягти. Тому, якщо Святослав В’ячеславович виявить бажання викласти свою точку зору, ми надамо йому таку можливість.

Наразі ж у сільського голови Віктора Кирилюка нова проблема — як демонтувати небезпечне приміщення. Для цього також потрібні гроші.