Іванющенко і Ко розвели вкладників «Західінкомбанку», як «котят»

А ще під прикриттям оздоровлення фінустанови встигли добряче поповнити свої статки. Ситуація напруги навколо «Західінкомбанку» триває ось уже п’ять років. Сотні вкладників, незважаючи на клятвені обіцянки нових власників повернути їм їхні депозити, насправді так нічого і не отримали. А багатьом цих грошей уже й не треба: «земний рай» поміняли на небесний спокій. Ні для кого не секрет, що нові господарі весь цей час звинувачують у неплатоспроможності фінустанови своїх попередників і приховують той факт, що на момент привласнення банку його кредитний портфель удвічі перевищував розмір депозитів, які треба було повернути людям. «Відомості» вирішили розібратись, куди ж поділися гроші.

Справу батька клеїли синові

Кримінальна справа відносно «Західінкомбанку» бере свій початок із 2009 року. Голову спостережної ради фінустанови В. Б. Гаврилишина звинуватили у корупційних схемах із відмивання грошей. За рішенням суду в квітні 2009-го його затримують і поміщають до Київського СІЗО, майно — арештовують.

Незважаючи на досить тривалий термін розслідування (більше двох років), матеріали за жодним із обвинувачень, висунутих В. Б Гаврилишину, як стало відомо «Відомостям», так і не передавались до суду та ніколи не були предметом судового слідства. Причина — юридичних доказів його «шахрайства» фактично не було, а ті, що були зібрані слідством, в основному ґрунтувались на словесних обвинуваченнях, які здебільшого під «примусом» давали свідки.

Але основне навіть не це. Гаврилишин звинувачувався у вчиненні так званих посадових злочинів, відповідати за які може лише службова особа. В той час, будучи власником банку, він жодної посади в ньому не обіймав. Вважаючи його головою спостережної ради, слідчі навіть не спромоглися належним чином перевірити відповідні документи щодо наявності у нього цих повноважень. А з них випливало, що повноваження голови спостережної ради банку у Василя Гаврилишина закінчилися задовго до того, як проти нього було порушено кримінальну справу.

Крім цього, злочином має бути завдано шкоди потерпілій особі. А такої особи не було. Оскільки, вчиняючи певні дії в межах своєї власності й справно сплачуючи податки державі, Гаврилишин якби й міг завдати комусь шкоди, то тільки самому собі. Ось тому Печерський районний суд міста Києва ще 2 листопада 2009 року постанову тоді ще заступника Генерального Прокурора Пшонки В. П. про порушення кримінальної справи стосовно Гаврилишина В. Б. скасував як незаконну та безпідставну. Через місяць Апеляційний суд м. Києва це судове рішення залишив без зміни.

Як результат, чоловіка відпускають на волю без застосування до нього жодного запобіжного заходу. І він, як передбачлива та далекоглядна людина, знаючи, що в спокої його не залишать, виїжджає за межі України, шукаючи прихистку в іншій державі. Зрозуміло, що пізніші подання органів досудового розслідування про оголошення Гаврилишина Василя Богдановича у міжнародний розшук тією державою залишаються без задоволення.

За відсутності головного обвинуваченого правоохоронці, які самі його і відпустили, переключаються на членів родини.

Щоб якось позбутись тиску з боку силовиків, син Роман приймає для себе рішення: змінити прізвище Гаврилишин на Пшонка — прізвище нині відомого любителя всього золотого.

Молодий чоловік переконаний, що все, що діється навколо КБ «Західінкомбанк» і його батька, не відбувалося без прямої вказівки Пшонки. Річ у тім, що атаки на фінустанову, як стало відомо «Відомостям», почалися задовго до 2009 року. В 2007-му політична партія, в яку входив і нині, напевно, залишається її членом екс-генпрокурор, активно застосовуючи силовий ресурс, намагалася «витрусити» з банку, який досить упевнено на той час стояв на ногах, кругленьку суму грошей, як у них називається, «в общак». Гаврилишин категорично відмовлявся. Працівники банку та багато лучан пам’ятають, як у 2007 році озброєні люди оточили зі всіх сторін приміщення фінустанови. В той час усередині тривали перевірки контролюючих органів із метою знайти хоч якісь документи здійснення сумнівних операцій. Потім ще перевірки, які «відбивали» воїни-афганці. Банк потрапив у немилість. І якщо в період кризи 80% фінустанов України могли взяти у Нацбанку по декілька траншів рефінансування, то «Західінкомбанку» дали лише один. Неслухняного Гаврилишина потрібно було «ставити на місце».

На якийсь час родину залишають у спокої. Але не надовго. Син Василя Гаврилишина Роман таки потрапляє на лаву підсудних. Його звинувачують за статтею 206 КК України в протидії законній господарській діяльності ПАТ «ЗАХІДІНКОМБАНК», правонаступника КБ «Західінкомбанк». Це при тому, що молодий чоловік усього лише намагався повернути майно, яке на праві власності належало їхній сім’ї, а не фінустанові та на яке поклали око нові господарі. До його справи слідчі долучають матеріали кримінального провадження за ознаками начебто скоєння правопорушень колишнім власником КБ «Західінкомбанк» Гаврилишиним Василем Богдановичем. Тобто молодого чоловіка намагаються запроторити у в’язницю за дії батька, до речі, до цього часу не доведені як злочинні. І це при тому, що син узагалі не має жодного стосунку до діяльності фінустанови.

Придніпровський районний суд м. Черкаси, коли обирав міру запобіжного заходу Роману Пшонці у вигляді затримання під вартою, мабуть, був іншої думки — вважав, що кримінальні звинувачення в родині Гаврилишиних передаються у спадок. Як говориться: була б стаття, а посадити знайдуть за що.

Молодого чоловіка протримали в СІЗО два місяці. Якби не Європейський суд із прав людини, він, може, й досі перебував би у тюремній камері. Хоча навряд. Справа проти Романа Пшонки настільки була сфабрикована, що прокуратура врешті-решт змушена була відмовитися від підтримання в суді висунутого нею Романові обвинувачення.

«Прихватизація» по-єнакіївськи

Криза 2008 року вдарила по всій банківській системі України. Ми пам’ятаємо ситуацію з «Надрами», головним акціонером якого до цього часу є пан Фірташ і якого сьогодні за підозрою в корупційних діяннях арештовано в Австрії та щодо якого вже прийнято судове рішення про екстрадицію в США. Проблеми мали на той час і «Родовід Банк», і «Київбанк». «Укрпромбанк» узагалі збанкрутував, і його активи викупив «Дельта Банк». У скрутному становищі опинилися практично 80% фінустанов. Одне слово, банки переживали серйозну фінансову кризу.

Чи можна було порятувати «Західінкомбанк»? І чому оточення саме Юрія Іванющенка (відомий кримінальний авторитет на прізвисько «Юра Єнакіївський», якого ще вважають фінансовим розпорядником родини колишнього президента України В. Ф. Януковича, в кримінальному світі — «смотрящий») вирішило його викупити? Бажання відновити ліквідність і платоспроможність установи чи все-таки «подоїти» вкладників?

Самі Гаврилишини (колишні власники банку) наполягають на незаконному переслідуванні їх особами, які були тісно пов’язані з «Сім’єю» колишнього Президента Януковича та донедавна Генеральним Прокурором України В. П. Пшонкою. Саме останнім, тоді ще заступником Генпрокурора, у березні 2009 року відносно Василя Гаврилишина, голови спостережної ради ТОВ КБ «Західінкомбанк», і була порушена кримінальна справа № 24-76.

Розслідування двох із трьох епізодів, які інкримінувалися Гаврилишину, було закінчено до кінця 2009 року. Однак до суду справу так і не передали. Матеріали то роз’єднували в кілька справ, то об’єднували назад, додаючи все нові епізоди, оскільки попередні в ході слідства підтвердження не знаходили. Тобто процес затягувався, а справа розвалювалась.

У той же час із призначенням у 2009 році тимчасовим адміністратором «Західінкомбанку» Г. І. Ярошенко відбувається реорганізація ТОВ КБ «Західінкомбанк» у ПАТ «ЗАХІДІНКОМБАНК». Мета ніби благородна — оздоровлення фінустанови. Насправді ж, виявляється, під виглядом так званої деномінації статутний капітал її основного засновника Гаврилишина зменшують більше ніж на 120 мільйонів гривень, до 800 тисяч. Після цього ПАТ «ЗАХІДІНКОМБАНК» вводить у засновники нових «інвесторів» в особі підприємств, які належать родині Іванющенків та її оточенню. Зокрема, з часткою у статутному капіталі в розмірі 51% входить у банк «Компанiя з обмеженою вiдповiдальнiстю «Паррокс Корпорейшн Лiмiтед» (Parroks Corporation Limited), одноосібним власником якої є Іванющенко Арсен Юрійович, син народного депутата України Юрія Іванющенка.

Що ж до програми фінансового оздоровлення ТОВ КБ «Західінкомбанк», яка була затверджена рішенням від 11 листопада 2009 року № 669 Комісією Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків і передбачала відновлення платоспроможності та ліквідності банку, а також вихід установи на прибуткову діяльність вже у першому кварталі 2010 року, то вона виявилася звичайнісінькою фікцією.

До цього часу залишається таємницею, яку суму під її прикриттям отримали ініціатори рейдерського захоплення ще недавно прибуткового банку. На сьогодні переважна більшість вкладників, сума коштів яких у банку вимірювалася більш як у півмільярда гривень, залишилася ні з чим, оскільки реальну видачу вкладів «оздоровлений» банк до цього часу фактично так і не почав. І навряд чи почне, враховуючи те, що ПАТ «ЗАХІДІНКОМБАНК» останніми роками згортає діяльність шляхом закриття своїх філій і відділень, а також наміри Арсена Юрійовича Іванющенка продати свою частку в ПАТ «ЗАХІДІНКОМБАНК», які він озвучив восени 2013 року.

Як бачимо, дії тимчасового адміністратора Г. І. Ярошенко не захистили ані кредиторів, ані вкладників. Не забезпечили також відновлення платоспроможності та ліквідності КБ «Західінкомбанк», не відбулося стабілізації його діяльності. Про поліпшення його фінансового стану взагалі говорити не доводиться. Банк із балансовою вартістю статутного капіталу в розмірі 133,7 мільйона гривень та активів у розмірі 1,32 мільярда гривень (офіційні дані на 31 грудня 2008 року) був переданий в управління «інвестору» з сумнівною інвестицією в розмірі нібито 170 мільйонів гривень. Гаврилишина В. Б. узагалі позбавили права бути акціонером ПАТ «ЗАХІДІНКОМБАНК». Більше того, за час арешту його частка в статутному капіталі зменшилася з 89 до 1 відсотка. І це при тому, що відповідно до постанови органу досудового розслідування від 28 квітня 2009 року ця частка була арештована. Тобто мала б бути недоторканною. І ще одна важлива деталь — продаж 51-го відсотка акцій банку «Компанiї з обмеженою вiдповiдальнiстю «Паррокс Корпорейшн Лiмiтед» (Parroks Corporation Limited), одноосібним власником якої є Іванющенко Арсен Юрійович, було проведено без отримання дозволу Нацбанку й Антимонопольного комітету.

Якби банк «не вкрали», клієнти б не постраждали

На кінець 2008 року прибуток КБ «Західінкомбанк» становив близько 20 мільйонів гривень. Він входив у п’ятірку найуспішніших регіональних банківських установ України. В рік сплачував у бюджет десятки мільйонів усіх платежів. Активно налагоджував відносини з закордонними банками. Відкривав кореспондентські рахунки в доларах, євро. Успішно нарощував об’єми кредитування, страхові резерви були сформовані в розмірі 170 млн грн.

За один рік тимчасової адміністрації банку було завдано збитків на 200 млн грн шляхом формування страхових резервів під кредитні ризики та проведення деномінації статутного капіталу. Внесені новими інвесторами 170 млн грн у статутний капітал протягом місяця були віддані під кредити комерційним структурам, можливо, навіть на користь підприємств, пов’язаних із родинами Іванющенків, Пшонки.

Нагадаємо нашим читачам, що головою спостережної ради після рейдерського захоплення «Західінкомбанку» було обрано Юрія Райтбурга, якого тісно пов’язують із Іваном Аврамовим, луганським бізнесменом, партнером Юрія Іванющенка. Пізніше Райтбург працював тимчасовим адміністратором «Родовід Банку». Затим — його головою. В 2008 році найгучніші скандали були пов’язані саме з «Родоводом». За прем’єрства Тимошенко банку виділили мільярди гривень рефінансування, після чого націоналізували. Але вже у 2010 році тимчасовий адміністратор «Родовід Банку» Сергій Щербина опинився у в’язниці за звинуваченням у розкраданні коштів.

Вихід — «Західінкомбанк» потрібно визнати банкрутом. Це дасть можливість повернути людям кошти.