Чи вдасться владі роззброїти українців?

Українців просять добровільно здати вогнепальну зброю. Поки що тільки просять, далі обіцяють карати кримінальною відповідальністю. Минулого тижня відповідні заяви зробили і міністр внутрішніх справ Арсен Аваков, і Прем’єр Арсеній Яценюк. Такі рішучі та доволі непопулярні, як на нинішній час, кроки мають і своє пояснення: зброю варто здати, щоби припинити масові безпорядки та самоуправство, пристосування бандитських угруповань під громадські організації. При цьому глава уряду наголошує, що тих, хто має бажання захищати Україну з автоматами в руках, чекають у лавах Національної гвардії та Збройних сил України.

Ясна річ, така ідея далеко не всім до вподоби, тож зброю здають не надто активно. Так, на Волині з 3 по 21 березня тривав місячник добровільної здачі зброї, але, як інформує прес-служба обласної міліції, вісім табельних пістолетів, відібраних у правоохоронців під час революції, так і не повернули.

— Ця зброя має бути повернута, інакше правоохоронці вилучатимуть її у законному порядку з відкриттям кримінальних проваджень. Наголошую, викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем карається позбавленням волі на строк до 15 років. Окрім того, згідно зі статтею 263 Кримінального кодексу України, за незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на термін до п’яти років, — зазначив тимчасовий виконувач обов’язків начальника УМВС України у Волинській області полковник міліції Михайло Руденко.

Та деякі краяни вирішили все ж таки позбавитися нелегальної зброї. Під час місячника до органів внутрішніх справ Волині здано 14 одиниць вогнепальної зброї та 11 спецзасобів. Серед них: автомат АКМС-ОП, короткоствольний нарізний пістолет, 4 одиниці нарізної мисливської зброї, 8 — гладкоствольної, 9 газових пістолетів і револьверів, 2 пристрої травматичної дії та більше 3000 різних боєприпасів до вогнепальної зброї.

Начальник дозвільної системи УМВС України в області Володимир Войстрик розповів, що на руках у волинян понад 20 тисяч одиниць зареєстрованої зброї, більшість із якої — гладкоствольна мисливська. Кажуть, що цю цифру потрібно множити на два, оскільки є ще й нелегальна.

— Незареєстрована зброя завжди була. Щоправда, поступово люди почали її легалізувати, — каже Володимир Войстрик. — Звісно, бувають випадки, що вилучають незареєстровану зброю, зокрема і вогнепальну.

Правоохоронець припускає, що тіньова зброя може з’являтись із кількох джерел: при розформуванні радянських військових частин спритники ухитрялись списувати зброю, у якості контрабанди з-за кордону, в декого ще лишилися «запаси» з 90-х років.

Афганець Олег Боруцький теж погоджується, що тіньової зброї в українців чимало, а особливо її побільшало останнім часом. Тож для нього дивно, чому немає закону про вільне володіння зброєю. Тоді б усе було легально та контрольовано, бо ж зараз ті, хто хоче мати пістолет, і так його мають, правда, в обхід закону.

Питання, чи варто дозволити українцям вільно купувати «вогнепал», доволі дискусійне. Чесно кажучи, страшно уявити, що вогнепальна зброя може опинитися на руках у будь-кого, а тим паче зараз, коли всі й так у стані емоційної перенапруги. Проте в той же час, зважаючи на нинішню ситуацію в країні, багато громадян усерйоз задумалося над озброєнням — банально для самозахисту.

Але давайте для початку розберемося, наскільки нині беззахисні українці та яка зброя у нас дозволена.

— Зараз в українців і так майже вільний доступ до зброї. Якщо в людини немає непогашеної судимості, відсутні медичні протипоказання, вона має повне право придбати певні види зброї. Так, усі громадяни України мають право на мисливську нарізну зброю з 25 років, на мисливську гладкоствольну — з 21 року, з 18-ти дозволена газова зброя. Окремі категорії — журналісти, правоохоронці, дружинники — можуть отримати дозвіл на володіння пристроями травматичної дії, — розповідає Володимир Войстрик.

Натомість уже не вперше пропонується дати право громадянам України на володіння ще й вогнепальною зброєю, зокрема короткоствольною. В Українській стрілецькій асоціації вважають, що саме пістолет найкраще підходить для самооборони.

У міліції нині до такого ставляться, м’яко кажучи, несхвально. Кажуть, якщо в магазинах зброї можна буде купити пістолет за самим лише паспортом, це ні до чого доброго не доведе. Мовляв, так на Волині могтиме придбати «вогнепал» хтось із іншої області, можливо, це буде злочинець, а зброя йому буде потрібна аж ніяк не для самозахисту. Таким чином, проконтролювати її використання буде нереально.

— А якщо покупець психічно хворий? Продавець же в крамниці не знає, адекватна це людина чи ні, — резюмує правоохоронець.  — Повторюся, для самозахисту і так вистачає дозволеної зброї.

Іншу думку має воїн-афганець Олег Боруцький. За його словами, якби у нас була краще озброєна нація, то країна почувалася би більш захищеною.

— Але це не означає, що має бути неконтрольований продаж. Думаю, варто створити централізовану базу, і кожен, хто купує зброю, повинен там реєструватися, наприклад, ще в магазині, — розмірковує військовий. — Останні події показали, наскільки ми беззахисні. А якби більшість українців була озброєна, то б на нас боялися так нагло нападати. Бо за два тижні можна було б зібрати таке собі півмільйонне військо з озброєних людей.

Олег Боруцький притримується й твердження, що коли б більшість мала вогнепальну зброю, то знизився б рівень злочинності, як у деяких країнах.

— Наприклад, знаючи, що дядько Петро має пістолета, його б уже не пішли грабувати, бо розуміли б, що можуть нарватися на кулю, — каже пан Олег.

Володимир Войстрик із таким твердженням не погоджується, мовляв, там, де легалізована зброя, вищий рівень достатку, саме тому нижча злочинність. Крім того, він нагадав, що в державах, де дозволена вогнепальна зброя, бувають випадки, коли її використовують діти або неврівноважені особи.

Колишній військовий згідний, що зброю якщо й видавати, то лише зважаючи на психічний стан людини, бо до біди дійсно недалеко. Крім того, він каже, що процес дозволу на продаж вогнепальної зброї повинен бути поступовим і включати роз’яснення, а також запровадження курсів, де б учили володіти зброєю та показували основи самозахисту.