Віктор Каспрук: Путін бореться в Криму за наближення свого кінця

Це бажання прогресивної частини російського суспільства. І зараз на очах усіх росіян цей процес почав успішно розвиватися.

Адже усі недавні голосування у Раді Федерації і Думі наочно показують, що путінська влада вже прогнила дощенту. А вже потреба московської міліції в снайперах з досвідом стрільби по мирних громадянах просто заворожує.

Своєю агресію проти України Путін намагається порушити розстановку сил у Європі, яка установився після закінчення Другої Світової війни.

Крим для нього не місце відпочинку, а непотоплюваний авіаносець, який загрожує всій Європі. І тому його бажання забрати Крим в України та військове оспорювання приналежності півострова створює великий головний біль не тільки для Європи, а й усього західного світу в цілому.

Намагаючись захопити частини України, Володимир Путін грубо порушує Договір про нерозповсюдження ядерної зброї.

Адже якщо йому в цьому попустити, то у подальшому вже у світового співтовариства не буде аргументів, чому одні країни можуть мати ядерну зброю, а інші ні. Після цього кожен може кивати у бік України і говорити – а з атомною бомбою такого б не могло трапитися.

Усе це разом вказує на те, що правлінню Путіна настає кінець. Просто тепер Європа і Сполучені Штати добирають потрібні слова, щоб йому про це сказати.

Україна вже вільна демократична країна, а Росія залишається і досі під гнітом сталіністів. І зараз приходить саме той час, аби покінчити з червоною чумою раз і на завжди.

Тепер стає усе більше очевидним, що роки, проведені на роботі у КГБ, спричинили серйозні і невідворотні зміни в голові Володимира Путіна, які ми нині усі спостерігаємо.

Уся путінська агресія тримається на тому, що свого часу Микита Хрущов незаконно передав Крим до складу України, а от тепер сам Верховний російський головнокомандувач змушений у терміновому порядку виправляти цю прикру помилку.

Це, звичайно, дуже спірне питання. Адже якщо тепер розпочати обговорювати, що і коли раніше якій державі належало, то практично жоден із нинішніх кордонів у Європі не встоїть: ні німецько-польський, ні німецько-данський, ні французько-бельгійській, ні російсько-фінський, ні калінінградський анклав, якій відірвала собі Росія…

І була Гельсінська угода, згідно до якої на усіх територіальних претензіях одних держав до інших було поставлено крапку. Тепер кожна країна володіє тим, чим володіє.

При поділі федеративних Югославії, Чехословаччини, Радянського Союзу той же самий принцип застосували до їхніх складових частин. І це було розумно і резонно.

Якщо пригадати не таку і давню історію Криму, то у 1921 році більшовики довільно відрізали Крим від Таврійської губернії, передавши до складу РРФСР з утворенням кримськотатарської автономії.

Потім після депортації татар і заселення Криму українськими та російськими переселенцями Крим закономірно був переданий назад в Україну в 1954 році. Що відбулося під час правління Маленкова і Булганіна, а не Хрущова, як це говориться у популярному міфі про зміну статусу Криму.

Та й варто пригадати, що під час цієї «передачі» Кремль відрізав від України великі території на користь сусідніх російських Бєлгородської, Курської і Воронезької областей.

По суті, Москва сьогодні зазіхає не тільки на територію України, а на весь простір, який контролював свого часу СССР. А це також і Східна Німеччина, Польща і значна частина інших європейських країн.

Так що, коли впусти Путіна в Крим, то він прийде у гості і до інших європейських країн, якщо спокійно спостерігати за його агресивними діями стосовно України.

Схоже на те, що у В. Путіна відбувається роздвоєння особистості. І зразок російського імперіалізму, який він нині демонструє світові, вказує на те, що він далі, ніж на один крок вже нічого не здатен побачити.

Можна констатувати, що путінізм пройшов всі класичні стадії фашизму: узурпацію влади, знищення опозиції, створення потужної каральної машини, виділення групи дискримінованих і гнаних громадян, культ особистості і культ спорту.

Тепер, коли ці стадії завершено, він визрів і перейшов у наступну стадію фашизму - зовнішню агресію. Олімпіада 1936 року на цьому тлі лише викликає гірку усмішку.

Вражає, наскільки точно працюють закони історії. Однак будемо сподіватися, що вони безпомилково спрацюють і в завершальній стадії фашизму: а саме його ліквідації та створення міжнародного трибуналу.

Виглядає на те, що Путін з усіх сил прагне приєднатися у майбутньому в Гаазі до Віктора Януковича. І напевне суд над цими двома диктаторами може стати завершальною стадією етапу тотального розграбування країн, котрі входили до складу колишнього СССР.

Володимир Путін переніс усі свої комплекси неповноцінності на зовнішню і внутрішню політику Російської Федерації. При цьому одночасно зробивши Росію і її громадян ізгоями в очах і умах всього цивілізованого світу.

За це доведеться розплачуватися десятиліттями, якщо звичайно, він не спровокує своєю агресією початок війни з Заходом із застосуванням всіх видів зброї, включаючи і ядерну.

Не виключено, що проводячи агресію в Криму В. Путін пішов у свій останній похід. І якщо він не зупиниться, то через тиждень вже увесь світ буде проти нього.

Але, коли його порівнюють із Гітлером, то тут може бути значне перебільшення. У Путіна немає самодостатньої економіки, немає необхідної кількості кваліфікованих і компетентних людей, а армія Російської Федерації має озброєння 40-50 річної давності.

Нині жорна історії перемелють путінський режим повільно, але вірно. Але перед усім цивілізованим світом постає головна проблема. Ядерна бомба знаходиться в руках вихідця з пітерської шпани.

Тому Захід повинен розуміти, що нейтралізація ядерної зброї, котра знаходиться в руках вмираючої імперії, - головне поточне завдання всього людства.

При цьому дуже знаковим є те, що в останніх подіях багато символічних і співпадаючих переплетень з 1914 і 1938-39 роками.

Дата, зі столітньою перервою, асоціюється з Першою світовою війною, а спосіб розв'язання війни більше нагадує фашистську Німеччину. Але за поєднанням прогнилості системи і гіпертрофованими геополітичними амбіціями сьогоднішня Росія більше схожа на Австро-Угорську імперію.

Майже напевно, що путінізм нарешті зламає собі шию на Кримській кампанії. Але у підсумку, ця забаганка російського диктатора може дорого обійтися і Україні, і Росії…