Журналістів били навмисне!

Поки що відомо про 50 журналістів - українських та іноземних, - котрі постраждали під час сутичок в ці дні. Велика частина постраждалих була побита спецпідрозділом української міліції «Беркут». Побита не випадково і не під час захисту людей, а навпаки, -  пише Зоя Казанжи в Телекритиці.   «Беркут» бив саме за те, що журналісти були журналістами. За те, що вони робили свою роботу. Не дивлячись на помаранчеві жилети, якими міліцейські керівники пропонували маркувати працівників ЗМІ. Не звертаючи уваги на беджі з логотипами ЗМІ. Ігноруючи наліпки на одязі «ПРЕСА». Вибивали з рук апаратуру - фото- і відео.

Найбільше постраждали саме оператори та фотокореспонденти. Коли у тебе в руках знаряддя праці, досить тяжко закривати голову руками...

Жодна демократична країна світу ніколи не прощає наруги над журналістами. А це була саме наруга. Розправа. Для чого? Щоб світ не побачив? В якому середньовіччі знаходиться українська міліція, щоб дозволяти собі подібні дії?

Журналіст має бути в епіцентрі подій. Бо саме журналіст є вухами і очима великої кількості людей. Така професія. Одна справа, якщо в тебе влучає камінь, кинутий чиєюсь розлюченою рукою. І ніколи, в такому випадку, жодний представник ЗМІ не буде волати, що його б’ють спеціально. Тому що журналісти, як ніхто, розуміють наслідки перебування на місцях подій і ризики своєї роботи.

Зовсім інша справа, коли навчені і підготовлені бійці лупцюють кийками по голові саме через приналежність до журналістської професії.

Дикунство. Наглість. Безкарність.

Щодо постраждалих працівників Беркуту. Повторюсь - ці люди спеціально навчені і підготовлені, відповідним чином екіпіровані. Тому порівнювати їх з журналістами, наприклад, це маніпулювати свідомістю і фактами. Це все одно, що бідкатися, що кадровий військовий офіцер опинився на війні і отримав поранення.