Вчені досліджують марсіанський туман
Це явище спостерігалося у високих північних широтах Марса наприкінці місцевого літа. Американський посадковий апарат Phoenix закінчив свою роботу на планеті ще в 2008 році, але аналіз зібраних їм даних не скінчився й досі.
Це явище спостерігалося у високих північних широтах Марса наприкінці місцевого літа. Американський посадковий апарат Phoenix закінчив свою роботу на планеті ще в 2008 році, але аналіз зібраних їм даних не скінчився й досі.
Найбільше «Фенікс» цікавився ґрунтом, але чимало надзвичайного повідав і метеорологам. Наприклад, земний апарат «впіймав» зникаючий марсіанський снігопад, який формується на великій висоті й практично не досягає поверхні планети. Тепер же дослідники заговорили про туман, пише «Мембрана».
Як пише National Geographic, мова йде про суспензію крижаних частинок, яка виникає в повітрі Червоної планети невдовзі після заходу Сонця. Атмосфера на Марсі тонка, і вночі ґрунт охолоджується дуже швидко, від нього стрімко холоне й приземне «повітря», у ньому відразу починає конденсуватися й замерзати волога.
Протягом чотирьох ночей у ході своєї місії в марсіанській Арктиці «Фенікс» шукав це метеорологічне явище, направляючи нагору лазер. Кристалики льоду, які потрапляли в промінь, викликали спалахи, які фіксували камери.
Так вдалося з’ясувати, що марсіанський серпанок над місцем посадки земного апарата складається в основному із часток розміром у лічені мікрометри. Висота туману була всього кілька метрів над поверхнею. Середній вміст замерзлої води в ньому становив 1,7 міліграма на кубометр. Більші крижинки при цьому випадали вниз. Але це не можна назвати сніжинками. За визначенням авторів роботи, скоріше це був «алмазний пил».
У міру просування ночі шар туману ставав усе товстішим і піднімався все вище, з нього випадало все більше кристаликів.
Вчені встановили, що більшість часток, які потрапили на марсіанський ґрунт, з настанням дня сублімують. Але деяка кількість вологи, проникаючи глибше в ґрунт, можливо, зберігається, накопичуючись у вигляді льоду. Так чи інакше, дослідження показує, що, щонайменше, у північних широтах ґрунт і атмосфера Марса обмінюються водою буквально щодня.
