Вчені зробили так, що миші перестали боятися котів

Нейрофізіологи навчилися управляти обережністю і занепокоєнням у мишей. Виявилося, що у формуванні почуття небезпеки головну роль відіграє мигдалеподібне тіло, або амігдала.

Амігдала - парна структура, розташована глибоко всередині півкуль головного мозку – відіграє у ссавців роль колектора-розподільника емоцій. Вона відповідає за обробку та інтерпретацію сигналів задоволення, розчарування, страху, тривоги, переляку тощо. Від її роботи залежить адекватна реакція тварини на той чи інший подразник.

Учені з Дослідницького інституту Говарда Хьюза і Стенфордського університету (США) зацікавилися тим, як амігдала формує почуття тривоги. Адже, на відміну від переляку і реакції втечі, у разі занепокоєння і тривожності відсутнє конкретне джерело небезпеки.

Дослідники сконструювали світлочутливий білок, який вбудовувався в мембрану клітин і міг збуджувати нервові клітини у відповідь на світловий подразник.

Вченим вдалося домогтися присутності білка в суворо визначених ділянках нервових шляхів у головному мозку. Завдяки цьому з'ясувалося, що за стан тривоги і занепокоєння відповідають нервові волокна, які з'єднують базолатеральну частину амігдали з її центром.

Нормальні миші уникають відкритих просторів, де їх легко зловити і з'їсти, ховаються в щілинах. Але як тільки у лабораторних мишей порушували згаданий нервовий шлях між двома зонами амігдали, вони сповнювалися хоробрості і виходили досліджувати околиці. У природі, коли тваринам постійно потрібно «страхуватися», щоб вижити, саме амігдала оцінює ступінь загрози і додає або позбавляє тривожності у поведінці.

При цьому дослідники підкреслюють, що не слід прямо переносити їхні лабораторні дані на клінічні симптоми людини, оскільки причини людської тривожності можуть бути на порядок складнішими.