Миші-«співуни» збили вчених з пантелику

Дві групи вчених прийшли до протилежних висновків щодо природи співу в мишей — ці гризуни постійно видають звуки в ультразвуковому діапазоні. Обидві роботи опубліковані в журналі Plos ONE.

Миші — як дорослі, так і дитинчата — активно використовують звуки, не чутні людському вуху, для спілкування між собою. Вивчення цих звуків показало, що вони багато в чому нагадують людський спів. У цей час у фахівців немає єдиної точки зору щодо природи мишачого «співу». Частина вчених схиляється до думки, що гризуни вчаться правильно видавати звуки в старших тварин, а інші дослідники переконані, що ця здатність є спадковою, пише «Лента».

Перша група дослідників працювала з однією лінією мишей. Учені записували звуки, що видають гризуни, а потім аналізували отримані дані. Автори з’ясували, що з віком «спів» мишей стає більш складним, тож науковці прийшли до думки, що тварини вдосконалюють свої вміння, навчаючись у старших.

Другий колектив учених досліджував дві лінії мишей, які видають різні звуки через генетичні мутації. Фахівці підкладали мишенят з однієї лінії батькам з іншої лінії, а після того, як тварини виростали, автори записували й аналізували їх «спів». Контрольні мишенята виховувалися власними батьками. Учені визначили, що мишенята з різних ліній видають звуки, характерні для конкретної лінії, незалежно від того, які миші їх виховували. Автори дійшли висновку, що визначальним фактором для вироблення характерного «співу» є генетика.

Дослідники також прокоментували роботи один одного. Учені з першої групи помітили, що експериментів, проведених їхніми колегами, недостатньо для того, щоб виключати важливість навчання в розвиванні вміння «співати». Представник другої групи, у свою чергу, заявив, що ускладнення видаваних звуків з віком не можна однозначно зв’язати з навчанням. Цей процес може пояснюватися й генетичними причинами.