Епілепсія вимагає ретельного і тривалого лікування

Епілепсія й епілептичні синдроми є одними з найбільш поширених і соціально значущих захворювань нервової системи. Поширеність епілепсії у загальній популяції більшості країн Європи становить 80–230 випадків на 100 тисяч населення. Торік в Україні було зареєстровано понад 29 тисяч хворих на різні види епілепсії. При цьому найбільша поширеність цієї недуги була відмічена саме на Волині.

Як розповіла обласний позаштатний спеціаліст із неврології, кандидат медичних наук Ольга Шульга, найчастіше хворіють діти й підлітки. У дорослих напади трапляються вже після 60 років і, як правило, є ускладненням після травм, інсультів та інших судинних патологій. Уже минули часи нісенітних діагнозів, мовляв, у хворого вселився демон, і все рідше епілепсію називають чорною неміччю. Значний поступ зробили і медики, адже якщо підібрати правильне індивідуальне лікування, то про тяжкі прояви недуги можна забути.

— Які фактори призводять до виникнення епілепсії?

— Причин, які можуть зумовити цю хворобу, надзвичайно багато. До цього часу однозначно не доведено, що вона передається у спадок, проте більше ніж у 40% епілептиків були або є родичі з такою ж проблемою. На жаль, ми не завжди досконало знаємо хвороби своєї родини, здебільшого максимум до третього коліна. Також виникнення епілептичних нападів можуть зумовити: черепно-мозкові травми; хвороби, причинами яких є паразити і віруси; порушення кровопостачання мозку; зловживання алкоголем; пухлини, абсцеси головного мозку.

Нерідко першим проявом пухлини у мозку є епілептичні напади. Відомо, що мозкова тканина у хворих більш чутлива до хімічних змін під впливом різних подразників, аніж у здорових людей.

— Як проявляє себе хвороба, чи можна виявити її на ранніх стадіях?

— Дуже часто при підвищенні температури тіла у дітей паралельно з’являються так звані фебрильні судоми. На це потрібно звернути увагу, адже такі дітки — в групі ризику, бо згодом у 12–15% із них розвивається епілепсія. Але епілептичні напади не завжди з судомами.

Буває, що під час приступу людина на мить ніби завмирає, вона дивиться в нікуди, речі з рук випадають, можливі знизування плечима чи мимовільні жувальні рухи, це все триває кілька секунд а опісля хворий нічого не пам’ятає.

Проте найчастіше спостерігаються судомні приступи. Зазвичай вони не пов’язані із зовнішніми подразниками й починаються раптово. Іноді є провісники нападу: в хворого з’являються порушення сну, головний біль, роздратованість, відсутність апетиту, погіршення настрою. Перед самим приступом людина може відчувати неприємний запах, нудоту, запаморочення. А опісля — раптова втрата свідомості, при цьому хворий просто падає на землю, виникає ритмічне скорочення м’язів, із рота виділяється піна, може бути мимовільне сечопускання.

У період нападу людина не реагує навіть на сильні подразники, реакція зіниць на світло відсутня. Після закінчення судом може скаржитися на в’ялість і сонливість, хоча про напад не буде пам’ятати.

Тяжкість і наслідки нападу різні. Якщо епілептогенна зона в якійсь конкретній частині мозку, то він називається фокальним. Якщо ж уражений увесь мозок — генералізованим. Також зустрічаються змішані типи, у яких вогнище починається з однієї частини, а потім поширюється на весь мозок.

— Що робити під час приступу?  

— Головне завдання — не нашкодити хворому. В жодному разі не можна насильно стримувати судомні рухи чи намагатися розтискати зуби. Так само не потрібно робити штучне дихання або масаж серця. Хворому необхідно повернути голову набік для попередження западання язика та потрапляння слини у дихальні шляхи.

Коли напад закінчиться, потрібно дати людині можливість спокійно прийти до тями. Нерідко після приступу може виникати сплутаність свідомості й слабкість.

Особливу небезпеку становить кілька великих судомних припадків, що йдуть без перерви один за одним. Такий стан називається епілептичним статусом. Він смертельно небезпечний, позаяк у пацієнта припиняється дихання і може настати смерть від задухи. Епілептичний статус є основною причиною смерті хворих на епілепсію і вимагає негайної медичної допомоги.

— Чи можна вилікувати епілепсію?

— Передусім її треба діагностувати, адже існують й інші хвороби, що можуть бути причиною схожих нападів. Тож необхідно провести повне обстеження у невролога та проаналізувати виявлені проблеми зі здоров’ям. Також лікар має вивчити історії хвороб усіх родичів пацієнта. По тому потрібно звірити симптоми, проаналізувати частоту і тип приступів із максимальною ретельністю. Для уточнення діагнозу також використовується електроенцефалографія (реєстрація потенціалів головного мозку), магнітно-резонансна та комп’ютерна томографія.

При своєчасному та правильному лікуванні у хворого спостерігається зменшення або повна відсутність нападів, тобто людина може провадити нормальний спосіб життя. Відразу ж варто відзначити, що лікування епілепсії — це досить тривалий і складний процес, який вимагає від хворого величезної терплячості й дотримання режиму. Метою лікування цього захворювання прийнято вважати повне усунення нападів із мінімальними побічними ефектами.

Протиепілептичні лікарські препарати, що використовуються для боротьби з недугою, підбираються для кожного пацієнта індивідуально. Лікар-спеціаліст, визначаючи необхідний препарат, бере до уваги особливості нападів, їх частоту, періодичність, вік, стать, супутні хвороби хворого й інше.

Факторами, що провокують епілептичний напад, є вживання алкоголю (навіть 15–20 мл), зокрема й пива, зниження глюкози в крові, гучна музика, яскраве світло, тривале перебування перед комп’ютером.

Пацієнтам краще приймати душ, аніж ванну. Не запливати далеко, перебуваючи на водоймах. Обов’язково попросити друзів чи родичів побути на березі. Хворим на епілепсію не можна керувати авто, адже приступ стається раптово, що може спричинити ДТП із тяжкими наслідками.

Перший епілептичний напад не лікується. Починаючи з другого нападу, лікування є обов’язковим.