90% дорослого населення інфіковані туберкульозом
У 1992 році Україна перейшла епідпоріг захворюваності на туберкульоз.
У 1992 році Україна перейшла епідпоріг захворюваності на туберкульоз. У 1995-му Всесвітня організація охорони здоров’я оголосила епідемію у всьому світі. Сьогодні вдалося зупинити ріст захворюваності, проте скасовувати «надзвичайний стан» рано. Адже, крім типового туберкульозу, людству загрожують іще дві складніші форми — недуг, нечутливий до ліків, або з приєднанням синдрому набутого імунодефіциту (СНІД). За даними медичної статистики, на сухоти хворіє 1,5% українців. Близько 90% дорослого населення інфіковані туберкульозом, тобто вже «зустрічались» із паличкою-збудником, але організм у той час переміг. Про небезпечність хвороби розповів головний лікар Волинського обласного протитуберкульозного диспансеру Василь Загорулько.
— Туберкульоз — це хронічне інфекційне захворювання, яке викликається особливими мікробами — мікобактеріями, їх називають ще туберкульозними паличками чи паличками Коха, — починає Василь Миколайович. — До епідемії було 28-29 випадків хвороби на 100 тисяч населення. Раптово цей показник підскочив до 46, і щорічний приріст складав від 18% до 23%. Ми втратили організацію суспільства: по-перше, воно було закритим, без потоків за кордон — на заробітки і назад, по-друге, мали налагоджену систему профоглядів, що дозволяло виявити захворювання на початках. Наприклад, два десятиліття тому в дітей до 14 років у 60% випадків проба Манту (введення в малих дозах туберкуліну, на який в інфікованому організмі виникає відповідна реакція) була негативною. Сьогодні цей показник значно скоротився — тільки 10-12% підлітків не інфіковані. Але, на щастя, організм має силу боротися, має міцний імунітет, чому сприяють здоровий спосіб життя, хороше харчування, відпочинок, спорт.
— Як можна «підхопити» паличку та запідозрити розвиток хвороби?
— Джерелом інфекції, як правило, є хвора людина, яка виділяє з харкотинням мікобактерії. Основний шлях зараження — через повітря, що вдихається. Є кілька симптомів, на які треба звернути увагу: кашель упродовж трьох і більше тижнів, біль у грудній клітці, погіршення сну й апетиту, підвищення температури (лихоманка або субфебрильна — 37-37,3°С), втомлюваність, «нічні поти», часті застуди.
У 80-90% випадків хвороба вражає легені, але також є туберкульоз гортані, кишечнику, кісток і суглобів, нирок. У тканинах, куди потрапляє туберкульозна паличка з потоком крові або через дихальні шляхи, виникають ділянки запалення у вигляді дрібних горбиків чи великих вогнищ-інфільтратів, із яких можуть утворюватися порожнини (каверни).
— Зараз більше говорять не про типовий туберкульоз, а про його ускладнені форми.
— Схема класичного лікування вперше виявленого хворого виглядає так: мікроскопія показує, що пацієнт чутливий до всіх препаратів, призначаються ліки, які треба безперервно приймати п’ять місяців, далі — два місяці в амбулаторних умовах на медикаментах, а завершується терапія курсом у санаторії, — розповідає Василь Загорулько. — Коли ж прийом медикаментів із якихось причин переривається, паличка Коха «звикає». А великого вибору препаратів нема — першого та другого ряду разом нараховується до 30. Це весь наш арсенал.
Років 10 тому були проблеми з ліками: держава не могла забезпечити всіх, а хворі не могли самі купувати, тому лікування переривалося. Це призвело до того, що мікобактерії туберкульозу призвичаїлися до багатьох препаратів. Ця звичка у мікобактерій передається по спадковості. Таким чином, якщо здорова людина заразиться стійкими до протитуберкульозних медикаментів мікобактеріями, то її не можна лікувати цими препаратами, бо вони неефективні. Сьогодні в Україні близько 25% нових хворих заразилися хіміорезистентними мікобактеріями.
Ще одна біда — туберкульоз на тлі синдрому набутого імунодефіциту. Зважаючи на те, що близько 90% дорослого населення України інфіковані мікобактеріями (а будь-хто з них може заразитися ВІЛ чи захворіти на СНІД), то половина ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД через зниження імунітету хворіє саме на туберкульоз. Окрім втрати працездатності, це ще й великі видатки для держави: якщо на звичайного хворого витрачається до 300 гривень на протитуберкульозні препарати, то на хворого зі СНІДом при призначенні ліків другого ряду — від двох до п’яти тисяч на день.
— Як поводитися хворим на туберкульоз і їхнім рідним?
— При своєчасній діагностиці та правильному лікуванні хворі на туберкульоз одужують. Основними методами діагностики є флюорографія грудної клітки, яку обов’язково треба робити раз у два роки, й аналіз харкотиння.
Якщо в сім’ї народилася дитина, усі, хто живе з нею в одній квартирі, повинні обстежитися на туберкульоз. Особливо це стосується бабусь і дідусів — часто на їхній кашель не звертають уваги, списуючи його на старечі хвороби. Але, крім туберкульозу, кашель також може бути проявом раку легенів, серцевих патологій, плевриту, інших хвороб.
Починаючи з 2001 року, ріст захворюваності в області знижувався. Передусім завдяки тому, що держава повністю забезпечувала медикаментами й апаратурою. З 2006-го спостерігаємо поступове зниження — на 1,5-2% щороку, останні чотири роки скорочення становить 7-11%. Лікарні в Лукові (Турійський район), Поворську (Ковельський), Хотешові (Камінь-Каширський), а також обласний диспансер у Луцьку працюють як територіальне медичне протитуберкульозне об’єднання на 600 ліжок.
Зараз свою поміч нам запропонував благодійний Фонд розвитку України Рината Ахметова. Закупили 19 комп’ютерів: п’ять — у тубдиспансер, решта — по районах. Починаємо робити відділення хіміорезистентних форм туберкульозу. Згідно з наказом про інфекційний контроль, повинен бути розподіл потоку хворих. У новому відділенні буде до 40 ліжок у відокремлених боксах із окремою системою вентиляції.