Патології міжхребцевого диска можна пролікувати без операції

Хоча 10% хворих без оперативного втручання не обійтися

Сидяча робота в офісі, «лінивий» відпочинок перед телевізором чи за комп’ютером, жертвування ранковою зарядкою задля десяти зайвих хвилин у ліжку — такі реалії сьогодення. Раніше казали, що всі хвороби від нервів, а тепер — від гіподинамії. Тоді як основна функція людини як цілісного організму та всіх органів окремо — рух, дія, процес. Стержнем опорно-рухового апарату є хребет, який і приймає на себе ударну хвилю нашої бездіяльності.

Статистика каже, що кожен другий має проблеми з хребтом. Та лікарі на практиці переконуються, що кожна людина хоча б раз у житті відчувала «неполадки» у спині. При цьому більшість хворих боїться не лише почути діагноз «остеохондроз, грижа міжхребцевого диска», а й розпочати лікування: мовляв, тільки-но зачепи, то залишишся інвалідом. Та якщо ліки не допомагають, а руки-ноги відмовляються працювати, без оперативного втручання не обійтися. Про причини патологій хребта і сучасні методи лікування «Відомостям» розповів лікар-нейрохірург Луцької міської клінічної лікарні Василь Вознюк.

— Остеохондроз хребта — це дегенеративне захворювання хрящової тканини з реактивним захопленням суміжних тіл — хребців. Хребет складається з кісткової та хрящової тканин. Кила диска утворюється через пошкодження хрящової тканини, якою і є сам диск, що, у свою чергу, складається з м’якого пульпозного ядра та досить жорсткого фіброзного кільця, в яке це ядро вміщене. З часом, а також на фоні несприятливих факторів пульпозне ядро зношується, втрачає еластичність і починає випинатися за межі фіброзного кільця.

— Які саме чинники негативно впливають на стан хребта?

— До патології дисків призводять кілька причин: старіння організму, надмірна вага, фізичні перевантаження, високий зріст, перебування тривалий час в одному положенні, через що хребет не рухається, — звертає увагу Василь Леонтійович. — До негативних впливів також можна додати екологію. Адже кровопостачання міжхребцевих дисків відбувається за рахунок навколишніх тканин, а звідти надходять не лише поживні речовини, а й усе, що ми їмо та чим дихаємо.

— Як виникає кила міжхребцевого диска?

— Перший етап — випинання ядра, найчастіше в сторону спинномозкового каналу — називається протрузією: тоді фіброзне кільце ще ціле, проте пульпозне ядро вже не на своєму місці. Як правило, розмір вип’ячування не перевищує п’яти міліметрів. Наступна стадія розвитку захворювання — проривання фіброзного кільця та формування грижі. Кила спричиняє компресію або спинного мозку, або корінців спинномозкових нервів, що викликає різні неврологічні порушення.

— Як лікують патології хребта?

— Методи різні: медикаментозний із залученням фізіотерапевтичних процедур, санаторно-курортне лікування, епідуральні блокади (введення ліків безпосередньо до корінців спинномозкових нервів) і оперативне лікування. Більше 10% хворих із патологією міжхребцевих дисків потребують операції. Показаннями до хірургічного втручання є стійкий больовий синдром, який не знімається ліками; виявлення кили міжхребцевого диска, що здавлює спинномозковий корінець, або грижі великого розміру (більше півсантиметра). Негайно треба звертатися до нейрохірурга, коли на фоні больового синдрому є відчуття оніміння та слабкості в нозі чи руці, тобто наступають парези кінцівок. Це небезпечна ситуація, оскільки через стиснення нерв поступово мертвіє. Так само необхідно якнайшвидше звертатися до лікаря при порушенні функцій тазових органів (затримка сечопуску чи нетримання).

Але не всі, кому необхідне оперативне лікування, погоджуються, — продовжує нейрохірург. — Чомусь побутує думка, що операція — це обов’язково інвалідизація. Та це не так: понад 90% хворих із патологією міжхребцевого диска, які оперуються, після реабілітації до нас практично більше не звертаються. Згодом вони працюють і вантажниками, і водіями, тобто повертаються до нормального життя.

Проте є частина хворих, у яких і після оперативного лікування функції спинномозкових нервів залишаються порушеними, присутній біль. Але найчастіше це ті люди, що досить пізно звернулися по допомогу до лікарів, а спершу навідувалися до так званих мануальних терапевтів. Коли пацієнт приходить після втручання цих «умільців», лікування ускладнюється ще й тим, що сам диск роздроблений на частини. Вкотре наголошу, що килу міжхребцевого диска вправити неможливо: коли пульпозне ядро виходить крізь фіброзне кільце, утворюється безформна маса, яка стає чужорідним матеріалом для організму, і заштовхати її назад у міжхребцевий простір не вдасться.

— Що відбувається під час операції?

— Золотим стандартом оперативного лікування є мікродисектомія: під загальним знечуленням у просторі між дужками хребта відкривається доступ до спинномозкового нерва і до самого диска, не зачіпаючи кісткові структури. Після таких операцій хворі піднімаються вже наступного дня, шви знімають на сьомий-восьмий день. Після операції треба дотримуватися певних рекомендацій, аби надалі не виникали запальні і спайкові процеси в ділянці оперативного втручання: не сідати від 10 днів до двох тижнів, не їздити у сидячому положенні в автомобілі протягом місяця, не керувати машиною хоча б два місяці, старатися не нагинатися вперед упродовж місяця, загалом на два місяці обмежити серйозні фізичні навантаження.

Нерідко проводяться такі маніпуляції, як епідуральні блокади. Коли хворий приймає таблетки або ж ін’єкції внутрівенно чи внутрішньом’язово, то доступ до патологічного вогнища довший, і не всі ліки до нього доходять. При проведенні блокад ліки доставляються у сам патологічний процес. Суть цієї маніпуляції полягає в тому, щоб зняти набряк спинномозкового нерва. Коли це вдається (за один чи кілька разів), то й больові синдроми регресують.