Гепатит С переважно протікає без симптомів

Гепатит С — інфекційне захворювання печінки, викликане вірусом. Його називають «лагідним убивцею» через те, що протікає практично без симптомів. Зазвичай інфікована особа ні про що не здогадується, аж доки не почне відмовляти печінка. За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я, два мільярди людей у світі інфіковані цим вірусом. В Україні медики б’ють на сполох, говорячи про надзвичайне поширення вірусу, наполягають визнати епідемію гепатиту С. Як розповів завідувач відділення для дорослих хворих Волинської обласної клінічної лікарні, кандидат медичних наук Руслан Морочковський, на Волині така ж ситуація, як в Україні та світі, — інфікованих досить багато. «Відомості» поспілкувалися з Русланом Семеновичем про особливості цього підступного вірусу.

— Яким чином передається вірус гепатиту С?

— Вірус передається від людини до людини переважно через кров. Тобто в якісь пошкодження шкіри може потрапити кров хворої людини чи носія вірусу. Інфікування можливе також через пірсинг або татуювання, якщо для цих процедур використовували голки, забруднені кров’ю хворого чи носія інфекції. Можлива передача під час медичних втручань, скажімо, операцій, переливання крові.

— Чи можна інфікуватися статевим шляхом?

— Ймовірність інфікуватися таким чином дуже низька, десь на рівні 1-2%. Зрідка можливе інфікування від матері до дитини. В таких випадках зараження найчастіше відбувається під час пологів, коли маля проходить родовими шляхами. При звичайних побутових контактах вірус не передається. Звичайно, ризик інфікування при співжитті з хворим підвищується. Та лише якщо був якийсь контакт із його кров’ю. Наприклад, при використанні того ж рушника, бритви, зубної щітки.

— Хто знаходиться в групі ризику?

— Найбільшу ймовірність інфікування мають наркомани. Це стосується споживачів ін’єкційних наркотиків, які зазвичай використовують одну голку на кількох осіб. Підвищується ризик зараження й у людей, яким періодично здійснюють переливання крові чи інші оперативні втручання. Часто інфікуються люди, які на «штучній нирці». Високий ризик інфікування й для осіб нетрадиційної орієнтації.

— Як проявляється ця інфекція?

— Гепатит С не даремно називають «лагідним убивцею». Симптоми інфекції можуть і не проявитися зовсім. Іноді це лише кілька днів нудоти і все. Тож людина може списати це на звичайне недомагання або прийняти за симптоми респіраторного чи будь-якого іншого захворювання.

— Який перебіг гепатиту С?

— Людина може хворіти на гепатит С, а може бути просто носієм вірусу. Тим, хто є лише носіями, вірус не завдає жодної шкоди. Одначе таких дуже мало, зазвичай хвороба все ж розвивається. Розрізняють гострий і хронічний гепатит С. Гострий діагностується рідко, тож поступово може переходити у хронічний. Він так само досить тривалий час ніяк себе не проявляє. Одначе поступово з роками виникають печінкові чи позапечінкові прояви. Хронічний гепатит може вразити не лише печінку, а й інші органи. Наприклад, шлункову залозу, кістковий мозок, сполучну тканину. Коли вражає печінку, спочатку розвивається запалення, що з часом переростає у фіброз, а згодом й цироз із можливим переходом у рак. Через відсутність специфічних симптомів про недугу людина може не знати протягом багатьох років. Здебільшого її виявляють випадково. Наприклад, обстежуючись перед донорською здачею крові чи з приводу певного захворювання.

— Які аналізи потрібні, аби виявити інфекцію?

— Біохімічні обстеження, тобто звичайні печінкові проби, не завжди здатні виявити в організмі цей вірус. Тому, аби поставити діагноз, венозну кров досліджують на наявність маркерів вірусу гепатиту С. Якщо спеціально не шукати в крові цих маркерів, то вірус не знайдуть.

— Чи лікується гепатит С?

— Цей недуг відомий не так давно. Його продовжують активно вивчати. Специфічні противірусні препарати з’явилися теж відносно недавно. Результати лікування засвідчують, що у пацієнтів, які пройшли противірусну терапію, хвороба не проявляється протягом десяти років. Але чи вважати це повним одужанням, поки що говорити не можемо. Противірусні препарати діють у двох напрямках. Одні працюють на знешкодження самого вірусу, інші — на зменшення ступеня фіброзу печінки. Навіть якщо й вивести вірус із організму не вдається, ступінь фіброзу зменшується в будь-якому разі, тобто це шанс врятувати печінку. В людей, яким провели противірусну терапію, втричі рідше трапляється цироз печінки.