Кожен десятий страждає від розладу особистості

Особистість — це набір психологічних якостей людини, які допомагають їй адаптуватися в суспільстві. У формуванні особистості найважливішу роль відіграють два фактори — спадковість і зовнішнє середовище. Залежно від них, можливі відхилення у рисах характеру людини, які стають хворобливими. Їх називають розладами особистості або психопатією. За словами лікаря-психіатра Волинської обласної психіатричної лікарні №2 Павла КИСЛЯКА, від розладів особистості страждає близько 10% дорослого населення України, проте це не означає, що всіх необхідно лікувати.

— Психопатія — це втрата здатності пристосовуватися у соціумі. Хвора людина не намагається прийняти умови, правила суспільства, а хоче їх підлаштувати під себе, створити власні, — пояснює лікар-психіатр. — У гармонійної особистості основні процеси — збудження (спонукання до дії) і гальмування — впорядковані, збалансовані. Тоді як у психопатів взагалі відсутній чи недорозвинений процес гальмування, всі дії виникають спонтанно.

— Як можна запідозрити, що людина хвора?

— Фактично це може зробити тільки лікар, та й то, коли пацієнта вже привозять з істерикою, неконтрольованою агресією, після вчинення злочину тощо. Психопати можуть жити в суспільстві невиявленими, порушення в їх поведінці мінімальні або взагалі відсутні, допоки не складуться обставини, які загострять хворобу, тобто коли порушується усталений ритм, їм щось не вдається зробити. Приблизна статистика — на 100 тисяч населення припадає 200 осіб із розладами особистості. При цьому серед жінок це недомагання трапляається вдвічі-втричі частіше, ніж серед чоловіків, що, можливо, зумовлено генетичним або гормональним впливом.

— Які типи психопатії розрізняються в медицині?

— Згідно з останніми класифікаціями, найбільш поширені істеричні й збудливі розлади особистості, менше параноїдні — відповідно до переважної форми поведінкових проявів, — відповідає Павло Андрійович. — Спробуємо коротко охарактеризувати основні типи порушень.

Емоційно нестійкий розлад особистості (збудлива психопатія) вирізняється постійною емоційною напруженістю, дратівливістю аж до нападів люті. Як правило, реакція таких хворих не відповідає силі подразника, після афективних розрядок вони шкодують про те, що трапилось, проте згодом за відповідних обставин знову стають збудливими і дратівливими. Їм властиві підвищена вимогливість до поведінки оточуючих, крайній егоїзм, себелюбність, вразливість і підозрілість. Ці люди схильні до конфліктів, уперті, причепливі до дрібниць, вимагають безапеляційної покірливості, не терплять заперечень. У них спостерігаються полярні коливання настрою, що виникають спонтанно чи з незначного приводу. На піку афекту такі особи стають або агресивними, або аутоагресивними (наносять самі собі ушкодження, найчастіше неглибокі порізи). При цьому у життєвих негараздах вони звинувачують оточуючих і збіг обставин. Така форма розладів виявляється у пізньому дитячому і підлітковому віці.

Істеричний розлад особистості характеризується егоцентризмом, такі люди постійно прагнуть бути в центрі уваги, емоційно жваві, здатні до наслідування різних форм поведінки, фантазування. У відповідь на несприятливі ситуації виявляють бурхливі афективні реакції з риданнями, виразною жестикуляцією, розігруванням різних сцен, що часто закінчуються істеричними нападами, биттям посуду, погрозами самогубства. Усі зазначені реакції виникають за психотравмуючих обставин і зникають після їх завершення. Однак істеричні форми реагування з часом закріплюються. Істеричні психопатії виявляються доволі рано (у віці 4-6 років), а остаточне формування розладів особистості такого типу настає до 20 років.

Шизоїдний розлад характеризується схильністю приховувати свої почуття, зовнішньою холодністю, відірваністю від реальності. Шизоїд патологічно замкнутий, відчужений від людей, він живе у світі власних фантазій і уявлень про реальне життя. Зовні такі особи виглядають диваками, холодними, вони не здатні виявляти теплі й ніжні почуття до інших людей, так само як і гнів. Водночас хворі часто інтелектуально обдаровані. Увага і вибіркова емоційна забарвленість шизоїдів спрямовані тільки на питання, які їх цікавлять, за межами яких вони розсіяні й не виявляють жодних інтересів.

Обсесивно-компульсивний розлад особистості  характеризується нав’язливими сумнівами і підозрами, невпевненістю в собі. Вони постійно перевіряють своєчасність виконаної ними роботи та її якість, чи зачинені двері й шафи, чи погасили вони газ і світло тощо. Водночас під час виконання будь-якої роботи психастенік надзвичайно ретельний і педантичний, постійно заклопотаний деталями, правилами, графіками. Тому психастеніки погано почуваються в нових ситуаціях, коли ламаються стереотипи їхньої поведінки. У конфліктній ситуації такі особистості боязкі, сором’язливі, нерішучі.

Антисоціальний розлад характеризується грубою і стійкою позицією безвідповідальності та зневаги до соціальних правил, низьким порогом стримування агресії, включаючи насильство, нездатністю відчувати почуття провини. Соціопати не можуть аргументовано пояснити власну негативну поведінку, зате мають виражену схильність звинувачувати у своїх невдачах оточуючих, що постійно приводить їх до конфлікту з суспільством. Це хулігани, злочинці, які, навіть маючи досвід покарання, не змінюються.

Тривожний розлад особистості характеризується постійним загальним почуттям напруженості й важких передчуттів, підвищеною заклопотаністю, яка не має підґрунтя. Такі люди уникають спілкування, якщо не впевнені, що співрозмовник їм симпатизує. Через страх бути розкритикованим, не підтриманим чи знехтуваним тривожний психопат взагалі може ухилятися від соціальної чи професійної діяльності. Свою безпідставну тривогу він нав’язує оточуючим.

Залежний розлад особистості характеризується перекладанням на інших прийняття більшості важливих рішень у своєму житті, почуттям безпорадності, надмірним страхом самостійного життя, побоюванням бути покинутим. Така патологічна прив’язаність заважає жити тим, на кому зациклився залежний психопат.

— Як лікуються розлади особистості?

— Лікування комбіноване, в основному знімаються симптоми, скажімо, депресія, імпульсивність, тривога. Медичні препарати насамперед регулюють роботу мозку, в якому вже розвинулись порушення. Наприклад, у соціопатів виробляється більше гормонів збудження, агресії, тоді як у залежних продукуються ферменти, які пригнічують емоції, посилюють гальмування. Крім медикаментів, обов’язкова психотерапія, можливе застосування гіпнозу. Є такий цікавий метод, як психодрама: коли епізод із життя людини хтось відтворює на сцені, а хворий спостерігає за цим збоку і розуміє, що в даній ситуації можна було б вчинити по-іншому. Після лікування психопат повертається у суспільство, може працювати, мати сім’ю, але зрозуміло, що він не стає здоровим.

Розмовляла Ольга ЮЗЕПЧУК