Качайте прес і м’язи спини, щоб уникнути грижі

Приблизно 3-5% людей у світі мають таку проблему як грижа. При цьому не всі знають, що це за патологія і звідки вона береться. Непоінформованість призводить до того, що люди зволікають з візитом до спеціаліста, намагаються лікувати килу різними мазями і примочками в надії, що пройде саме. Тоді як єдиний метод позбутися грижі — хірургічний. Про причини появи кил, їх ускладнення та профілактику ми поспілкувалися з заступником головного лікаря з хірургічної допомоги Луцької міської клінічної лікарні Олександром ФЕДОРЧУКОМ.

— Найчастіше грижа розташовується в місці природних отворів (наприклад, пахове або пупкове кільце), які з тих або інших причин стають більшого розміру. Саме через ці природні або ж набуті отвори під шкіру можуть виходити петлі кишок, сальник, стінка шлунку, сечового міхура, інші внутрішні органи. Вони й складають вміст грижового мішка, — пояснює Олександр Тимофійович. — За статистикою, найчастіше кила зустрічається у дітей до першого року. У 90% випадків — це вроджені грижі (пахові, пупкові). Після року і до десяти ця патологія не така часта. На віковий проміжок від 10 років і до 30-40 припадає пік. Значна частка гриж, особливо великих, є вже у старечому віці.

— Які кили зустрічаються найчастіше?

— Найслабші місця в організмі — паховий канал, пупкове кільце, стегновий канал. Рідше зустрічаються промеженні, поперекові, затульні, діафрагмальні та ряд інших. У дітей переважно буває пупкова грижа через неправильний догляд у перші місяці життя. У малюків погано працює кишківник, часте здуття, дитина неспокійна, має закрепи, тужиться, кричить, плаче, внутрічеревний тиск підвищується, внаслідок цього пупкове кільце розширяється і відбувається вип’ячення. У хлопчиків поширені пахові кили — коли не зарощується пахово-промеженний відросток, який мав би закритися після народження. Для чоловіків характерні пахові грижі, які бувають у 6-10 разів частіше, ніж у жінок. Натомість у представниць прекрасної статі частіші стегнові грижі, що пов’язано з анатомічною будовою таза (більш ширший стегновий канал). Також нерідкісні грижі білої лінії живота, післятравматичні (коли був розрив м’яза) та післяопераційні. 75% припадає на пахові грижі, 8% — на стегнові, 4% — на пупкові, 12% — післяопераційні, 1% — внутрішні.

— Які фактори можуть призвести до появи кили і які ознаки захворювання?

— Найперше це ті фактори, що призводять до підвищення внутрічеревного тиску: підняття великої ваги, важка фізична робота, надривний кашель, спортивне навантаження, затруднене сечопускання (у хворих із аденомою простати). Важливий і вік хворого: що старша людина, то слабші природні місця, через які може виходити грижа. Серед факторів ризику — ожиріння: коли ми повніємо, слабшає передня черевна стінка, живіт збільшується в об’ємі і отвори перерозтягуються. До речі, така ж небезпека виникає і при вагітності. Ознаками, при яких можна запідозрити грижу, є раптове печіння, біль у ділянці живота при піднятті ваги, іншому фізичному навантаженні. Вип’ячення ще нема, але це вже перший дзвіночок. Будь-яке потуження призводить до того, що орган все далі просувається в отвір під шкіру, тобто грижа збільшується. Якщо пекучий біль не зникає, треба звертатися до лікаря. Адже заношування кили може мати різні ускладнення, зокрема защемлення. Під тиском крізь грижові ворота відбувається раптове вип’ячення органу, який уже не може повернутися назад через вузький отвір. Якщо вчасно не надати допомогу, відбувається некроз (змертвіння) петлі кишки чи сальника, навколо виникає запалення (навіть до гангрени органу, який ущемлюється), а далі — кишкова непрохідність, яка часто має смертельні наслідки.

— У чому полягає суть лікування?

— Треба вправити вміст грижового мішка на місце і зашити грижові ворота (дірку), щоб не було рецидиву. Тобто лікування тільки хірургічним методом. Обов’язкове висічення кили з закриттям грижового дефекту, через який виходить орган. Наука не стоїть на місці, тож уже близько десяти років ми використовуємо алопротези: місце дефекту укріплюємо за допомогою вшивання в передню черевну стінку поліпропіленових матеріалів у вигляді сіточки (так звана алогерніопластика). Ця сітка — біосумісний матеріал, який добре приживається, немає відторгнення. Переваги цього методу в тому, що він компенсує дряблість м’язового шару і слабкість черевної стінки, убезпечуючи від повторного розвитку грижі. Рецидивів від часу застосування алопротезів ми не фіксували. Ще одна методика — малоінвазивна (лапароскопічна герніопластика). Операція проходить без видимих розрізів, тож майже не лишається рубців, забезпечуючи косметичний ефект.

— Чи існує профілактика?

— Перш за все потрібно вести правильний здоровий спосіб життя, займатись лікувальною фізкультурою, укріплювати прес, щоб підтримувати в тонусі м’язи, нормально харчуватися. Аби уникнути розвитку дискової грижі, треба укріпляти м’язи спини — так званий м’язовий корсет. Важливо не запускати хронічні хвороби: аденому, яка утруднює сечовипускання, захворювання гастроентерологічного профілю, які спричиняють закрепи, захворювання дихальних шляхів, які провокують тривалий надривний кашель.