Як не зносити п’ять трусів за два роки, знають творці українського споживчого кошика

276 грамів хліба на день — стільки пропонує уряд споживати сучасному українцеві. У блокадному Ленінграді в найтяжчий час добова пайка становила 125 грамів.

Із першого грудня в Україні підвищуються соціальні виплати, як передбачено Державним бюджетом на поточний рік. Зокрема, як повідомили в головному управлінні праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, мінімальна заробітна плата зросте на 15 грн. — до 922 грн. А прожитковий мінімум для працездатних осіб піднімається аж на 14 грн. — до 875 грн.

Звідси — збільшаться й усі виплати. Приміром, мінімальний розмір пенсії за віком, пенсії у зв’язку з втратою годувальника на одного утриманця з 1 грудня становитиме 734 гривні. Мінімальний розмір пенсії інвалідам війни й учасникам бойових дій з 1 грудня становитиме: для інвалідів І групи — до 1716 гривень, ІІ групи — 1578 грн., ІІІ групи — 1394 грн., для учасників бойових дій — 1211 гривень. Крім того, будуть також підвищені: надбавки до пенсій за понаднормовий стаж, надбавки, підвищення, додаткові пенсії та інші виплати, розмір яких обчислюється, виходячи з розміру прожиткового мінімуму.

Виникають логічні запитання: а на чому ж базується цей прожитковий мінімум і що, за задумом урядовців, можна на нього купити?
Відповіді на ці запитання шукали «Відомості».

Життя впроголодь

Власне, відповідь, як зазначили в обласному головному управлінні економіки, міститься в одному документі, прийнятому ще десять років тому. А саме — у Постанові Кабінету Міністрів за номером 656 від 14 квітня 2000 року під назвою «Про затвердження наборів продуктів харчування, наборів непродовольчих товарів та наборів послуг для основних соціальних і демографічних груп населення». Тобто для нас із вами, маленьких українців.

Отже, київські чиновники вважають, що працездатному українцеві достатньо на день з’їдати 276 грамів хліба. У блокадному Ленінграді у найгірші часи добовий пайок становив 125 грамів.

Що ж іще можуть спожити українці, згідно з державними стандартами? Пересічний громадянин може з’їсти на місяць 208 грамів рису, 166 грамів гречки, 333 грами макаронів. На гарнір йому належить аж 750 грамів борошна і 7,9 кілограма картоплі.

Ще плачевніше виглядає ситуація з м’ясними та молочними продуктами.

165 грамів сала (таке враження, що документ писали не українці), один кілограм 166 грамів яловичини, 630 грамів свинини, кіло птиці — стільки м’яса на місяць дозволено з’їсти простому українцеві. Але все це «квіточки» порівняно з офіційно дозволеною нормою ковбаси, місячна норма якої становить аж… 75 грамів. Ну як тут не згадати славнозвісний хіт про «два кусочка колбаски»?

Не порадували урядовці простого українця і різноманіттям рибних продуктів. 583 грами риби на місяць вважається нормою. Ну, три рибні дні влаштувати можна (хоча в радянські часи нормою було два рибні дні на тиждень).

Молочні продукти також нині недоступна розкіш. 291 грам твердого сиру, пакет сметани та 10 літрів молока. Одним словом, хочеш — їж, хочеш — пробуй. Для пенсіонерів ці норми ще менші.

Висновок: користуючись урядовим меню, з голоду не помреш, але точно ходитимеш вічно голодний.

«Чарівний» гардероб

Ще більш малореальним виглядає Кабмінівський гардероб. Верхній зимовий одяг (куртку на синтепоні) чоловіки мають носити чотири роки, а жінки зимове пальто — аж вісім. Чоловічий костюм пропонується на п’ять років, п’ять сорочок — чотири роки, краватка — десять років. Це ж яким «затасканим» має виглядати чоловік, який живе на мінімальну зарплату! Джинси та джемпер йому пропонується купувати раз у три роки.

Не розженуться з одяганкою, згідно з урядовим документом, і українські жінки. Хоча, здавалося, їм би належало міняти спідниці частіше, ніж раз у п’ятирічку. Та урядовці невблаганні: дозволили змінити светр раз на три роки, сукню рекомендують міняти раз у п’ять років.

І вже відчуваєш себе зовсім «ма -а-аленьким» українцем, коли дивишся на пропоновані норми носіння білизни: п’ять трусів на два роки, дві майки на рік, один бюстгальтер на рік, купальник — один на чотири роки, а чоловіки можуть купувати одні плавки раз на десятиріччя. Справді, а навіщо купальник і плавки тим, хто живе на мінімалку? Відпочинок же біля водойми у мінімальний споживчий кошик не входить.

Якщо хочете ще посміятися, то, згідно з нормами, чоловіки можуть купувати на рік сім пар шкарпеток, а жінки — троє колгот. Зауважте, все це для працездатних українців. Пенсіонерам — і того менше.

Не можна не сказати про дитячий гардероб. Таке враження, що той, хто складав необхідний мінімум для маленьких українців, ніколи не мав дітей. Подумати тільки — для дівчаток від народження до шести років можна придбати лише дві сукні на три з половиною роки. А школяркам передбачено носити одну сукню протягом двох років, одну спідницю — чотири роки, пальто — три. Все б нічого, та тільки от забули урядові чинуші, що діти мають здатність рости. Тому і пальто купувати треба частіше, ніж раз на три роки.

Що ж, зате завдання «вписатись» у мінімальний життєвий рівень виконано. А те, що написане — далеке від життєвих реалій, — то вже інший клопіт.

Дещо про інші потреби українців

Про уявлення власників кабінетів на київських пагорбах про потреби простих українців можна судити і з інших затверджених нормативів.
Так, більшість співвітчизників лікуватися мають, на думку чиновників, валідолом, йодом, зеленкою, анальгіном, аспірином, гірчичниками, ватою та бинтом. Це ще можна купити на запропонований мінімум. А загалом, хворіти Кабмін не рекомендує.

На рік передбачено 524 поїздки міським громадським транспортом. Так що, коли ви працюєте за мінімальну зарплату, не дивуйтеся, що часом з роботи додому доводиться йти пішки. У році ж 365 днів.

Для дітей шкільного віку прописані норми по шкільному приладдю. На навчальний рік у прожитковий мінімум входять 50 зошитів, 10 ручок і два підручники. Як кажуть, без коментарів.

Далі ще більше можна пізнати, як живуть українці. Телевізор середньостатистичній родині пропонують змінювати раз на 10 років, холодильник — раз на десять, люстру й настільну лампу — раз на 25 років.

Це, звичайно, не повний список «дозволених» урядом товарів і послуг, який називається «споживчим кошиком». Але найстрашніше те, що навіть цього не можна купити на реально затверджений прожитковий мінімум.

Українські незалежні профспілки зробили власні підрахунки «споживчого кошика» за чинними цінами. Вийшло, що дорослому українцю для забезпечення найнеобхідніших потреб потрібно мінімум 2 356 гривень.